Ковельчанин Ігор Панчук встановив рекорд на міжнародних змаганнях серед ветеранів в США

Легендарна особистість – це про ковельчанина Ігоря Панчука. Нещодавно він привіз три «золота» з міжнародних змагань серед поранених військовослужбовців та ветеранів війни  – «United States Air Force and Marine Corps Trials 2024», які проходили в  Лас-Вегасі. На цей спортивний форум приїхали представники з 21-ї країни. Збірна України вперше стала учасницею і здобула 76 медалей.

Про це повідомляють на сайті Ковельської міськради.

29-річний атлет з Ковеля виборов перші місця в бігу на 100, 200 і 400 метрів. Причому на 400-метрівці побив рекорд великих міжнародних спортивних змагань «Warrior Games». Він здолав дистанцію за 57.52 секунди, тоді як найкращий попередній результат – 1 хвилина 13 секунд.

Після повернення з престижного турніру одразу –  до справ військових. Не вдалося навіть зустрітись з рідними. Ігор Панчук — офіцер Національної гвардії, служить з 2018 року:

“Я – спецпризначенець, обожнюю свою роботу. Кайфую від драйву, небезпеки. У мене в сім’ї немає військових, за руку ніхто не вів, але з 15 років пішов уже у ліцей. Не хотілося  бути, як всі, прагнув обрати вузьке направлення. Приваблювали військова форма, зброя. Це було кохання з першого погляду”.

У Ковелі Ігор навчався у середній школі № 3 імені Лесі Українки. З раннього дитинства захоплювався різними видами спорту: футбол, пауерліфтинг, плавання, єдиноборства, легка атлетика.

Офіцер пройшов чимало гарячих точок. 13 січня 2023 року поблизу Бахмута неподалік від нього розірвалася російська граната, внаслідок чого він отримав поранення руки та обох ніг:

“Коли я був лежачим у шпиталі, поставив собі за мету потрапити на змагання. До речі, вигорання стається, якщо немає мети. Саме спорт допоміг мені сформувати цю рису –  цілеспрямованість”.

Не часто тепер Ігор буває у Ковелі, де живуть  його такі близькі люди –  мама Алла Георгіївна, тато Ігор Богданович, бабуся Галина Олексіївна Якубович. Та й з дружиною і маленьким синочком теж в основному спілкується телефоном. У нього така професія – захищати Батьківщину.

“Пишаюсь, що живу в такий історичний час і не стою осторонь. Ця війна надовго і треба воювати, щось робити. Мрія теж у мене зрозуміла – перемогти і жити зі своєю сім’єю. Ми винні Перемогу усім загиблим”.