16:57, 22 Вересня 2021
Коли завершиться децентралізація та чи розширятимуть Луцьк: розмова із волинською децентралізаторкою Мар’яною Конончук
Децентралізаційна реформа майже втілена, однак досі є декілька моментів, які перешкоджають її завершенню. Попри успішність децентралізації наразі є ще багато проблемних питань, і найголовніше з них – це наповнення бюджету громад.
Про те, чому реформа ще триває, чи будуть знову укрупнюватися громади, зокрема, чи ввійде Боратинська громада до Луцька, де брати гроші та навіщо потрібна стратегія розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» виконавча директорка Волинського регіонального відділення Асоціації міст України Мар’яна Конончук.
На якому етапі зараз перебуває децентралізація і чи можна сказати, що реформа вже завершилася?
Не можна сказати, що реформа вже завершилася, бо ми все йдемо до цього завершення і ніяк дійти не можемо. Остаточну крапку можна буде поставити тільки тоді, коли внесуть зміни до Конституції України, коли чітко визначать адміністративно-територіальний устрій в Україні і коли ми знатимемо, що система місцевого самоврядування звелася до двох рівнів, тобто рівень області і рівень громади. У цьому основна квінтесенція і цінність реформи децентралізації.
Поки залишається рівень районних рад, а, відповідно, і фінансування цього рівня районних рад, ми не можемо говорити про завершення децентралізаційної реформи. Тому що ідеологічно, суть у тому, що є прямі міжбюджетні відносини, які є найбільшим здобутком децентралізаційної реформи. Прямі міжбюджетні, тобто, держава і громада. І громада своє фінансування отримує напряму. Це дає можливість на сьогоднішній день громаді розвиватися, будувати свою інфраструктуру, брати участь у різних проектах розвитку і самостійно розпоряджатися своїми надходженнями. Друге питання – це питання фінансової спроможності громади. От воно є складним.
А щодо змін у Конституції – невідомо, коли це буде?
Так. Ми чекали, що на початку коронавірусних обмежень ухвалять ці зміни до Конституції. Востаннє слухання і обговорення щодо внесення змін до Конституції відбувалися у березні минулого року. Але попри те, що зміни погодженні, зафіксовані, є домовленості, є висновки консультацій між громадськістю, науковими колами, народними депутатами і так далі, все ж таки немає політичної волі завершити цей процес. Немає, тому що там замішана політика. Політика – це явище дуже складне. Є дуже багато думок і поглядів, які поділили фактично суспільство на два табори. Одні за швидке і лаконічне внесення змін до Конституції і завершення децентралізаційної реформи, інші побоюються втратити певний контроль над громадами. Завжди ми перебуваємо або після виборів, або підготовки до наступних виборів. І це диктує умови життя не тільки звичайних пересічних жителів, але і громад і органів місцевого самоврядування.
Але скажу Вам, що Асоціація міст України стоїть за тим, що місцеве самоврядування має бути незалежним, індиферентним від тих політичних коливань від виборів до виборів, які відбуваються у суспільстві. Ясно, що ми не можемо від цього відгородитися взагалі, але ми можемо себе відокремити позиційно, тому що у нас інший об’єкт, у нас інша мета, мається на увазі, в місцевого самоврядування, і інша місія. Це місія, фактично, забезпечення прав і свобод людини на вільне розпорядження своїми територіями в межах власної компетенції і тих повноважень, які делеговані державою.
Ви зауважили, що фінансова складова — це складне питання. Розкажіть детальніше.
Фінансова спроможність громад залежить від тих джерел бюджетоутворюючих, які формують надходження, які формують бюджети громади. З чого сьогодні складається бюджет громади? Найбільшу частку у переважній більшості громад складає податок на доходи фізичних осіб, які залишаються в громаді. Зараз ідуть суперечності щодо того, щоб збільшити цей відсоток відрахувань до бюджетів громад до 65 %. Виглядає так формула, що 40 % ділиться між областю і державою, 25 % надходить для держави, і 15 % – для області, а 60 % – напряму до бюджету громад. Ми працюємо над тим, щоб збільшити надходження до 65 %. Є два законопроекти зареєстровані у Верховній Раді, які, до речі, є, мабуть, загальновідомими серед усіх кіл народних депутатів у Верховній Раді. Це законопроекти № 5066 і № 5066-1. Вони між собою трішки відрізняються. Обидва ці законопроекти передбачають внесення змін до системи бюджетоутворення за рахунок податку на доходи фізичних осіб у розмірі додаткових 5 %. Тільки законопроект № 5066 передбачає збільшення надходжень податку на доходи фізичних осіб в громаду за рахунок державного бюджету, а другий законопроект № 5066-1 передбачає за рахунок обласного бюджету.
За нашими розрахунками, оптимальний варіант – це законопроект № 5066, коли передбачається додати 5 % податку на доходи фізичних осіб, забравши їх із державного бюджету. Бюджет області не варто зачіпати, тому що бюджет області все ж таки забезпечує інтереси жителів області і теж націлений на те, щоб напряму фінансувати розвиток інфраструктури. Наприклад, в цьому 2021 році, що ми побачили в розрізі всіх громад Волинської області було фінансування капітального ремонту доріг. Майже всі громади Волині отримали кошти з обласного бюджету на відновлення, реконструкцію і так далі доріг комунального значення. Це гроші, які область витратила також на розвиток громади. Тобто отут це обґрунтування, чому більш доцільно збільшувати податок на доходи фізичних осіб, тому що 60 % – це недостатньо.
Питання, чи 5 % буде достатньо? Ми теж у цьому сумніваємося, тому що велике навантаження ляже на плечі органів місцевого самоврядування, пов’язане з ростом вартості природного газу і газопостачання. Це теж велика загроза, яку ми чекаємо, ми не знаємо, як це точно виглядатиме і що це спровокує. У минулому році Асоціації міст України вдалося забезпечити суспільство від енергетичних майданів, від комунальних майданів, тому що досягли домовленостей через підписання спільного меморандуму з одного боку з Урядом Асоціація міст України, яка представляла територіальні громади і НАК «Нафтогаз України», щоб все таки стабілізувати вартість природного газу. На сьогодні, фактично, вже процедура завершена, НАК «Нафтогаз України» пішов на списання боргів теплокомуненерго. І завдяки зусиллям Асоціації та громадськості, зацікавлених народних депутатів, які представляють інтереси громад, все ж таки досягнули реалізації цієї домовленості через прийняття окремого закону про те, що спишуть борги між теплокомуненерго і НАК «Нафтогаз України» у розмірі близько 30 мільярдів гривень. Чи вирішує повністю воно всю проблему? Ні, не вирішує, бо заборгованість населення за спожитий газ станом на 1 липня – близько 60 мільярдів гривень. А з тим подорожчанням газу у цьому періоді – це може бути дуже велика проблема для суспільства і для населення.
Вертаючись до бюджетоутворюючих факторів, бюджет громади формує, крім податку на доходи фізичних осіб, плата за землю, різні орендні платежі за надання в оренду комунальних об’єктів нерухомості і, в принципі, єдиний податок, який не у всіх громадах є та акциз. Нам вдалося відстояти залишення акцизу назавжди з проданих нафтопродуктів – від кожного проданого літру палива 13,44 % відраховується до місцевого бюджету. Це великі можливості для громад, де є автозаправні станції. І другий момент – це акциз з продажу підакцизних товарів – алкоголю і тютюну. Зараз у дуже хиткому становищі проблема скасування відрахування 5 % акцизу з продажу тютюнових виробів в бюджети громад. Уряд нам пропонує, щоб з проданих тютюнових виробів 5 % виробники і оператори сплачували напряму у державний бюджет. І чи буде це великим обтяженням для громад? Ну, 5 % це не є такою відчутною сумою для маленького села чи селища, але для міста масштабів Луцька – це вже є обтяження на бюджет. Чи вирішить проблему 5 % додаткових ПДФО мінус 5 % акцизу від тютюнових виробів? Ні, не вирішить, тому що навіть обтяження, яке понесе за собою збільшення вартості газу тільки для луцького бюджету на наступний рік – це 82 мільйони гривень при орієнтовному бюджеті Луцької громади 1,5 мільярда гривень. Тобто це суттєве обтяження. І жоден з цих факторів не покриє ці додаткові видатки.
І що ж тепер робити із цією ситуацією?
А тепер потрібно ставити, мабуть, що ультиматум, вимогу до Уряду тощо. Є компенсаторні механізми. А також важливим є нарощення добування українського газу.
Україні створити якусь власну модель децентралізації чи приклад якоїсь країни нам ближчий?
У такій формі, як децентралізація почалася, протікала і зараз завершується в Україні, вона так не відбувалася ніде. Це я можу Вам засвідчити, як політолог. Україна має свою особливу модель і добре, бо вона адаптована до розстановки політичних акцентів в Україні, моделі взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування. Але, найбільша цінність те, що ця реформа все ж таки відбулася. І найбільший плюс – це власне ці прямі міжбюджетні відносини, які обмежують корупцію, які позабирали ці додаткові сита просіювання бюджетних коштів, які належать безпосередньо громаді. І хоч ми не можемо на 100 % сказати, що сьогодні завершена реформа децентралізації і вона дає громадам свої плоди, плоди почнуться через три роки. Хоча вже сьогодні, їздячи по громадах, ми бачимо дуже стрімкі і кардинальні зміни, зміни на краще. Можливо, вони зараз дещо загальмовані. Тому що громади втратили інфраструктурну субвенцію, яку вони мали тільки, коли почали створюватися перші об’єднані територіальні громади.
З прийняттям постанови про утворення та ліквідацію районів, ми пережили період укрупнення районних рад, їх з 16 стало чотири. Відповідно зменшилося бюджетне навантаження. Є і проблеми, тому що вивільнилася велика кількість працівників, які залишилися без роботи, є ще ті, які не працевлаштовані. Але вони є кадровим потенціальним ресурсом і рано чи пізно вони будуть затребувані громадами і органами місцевого самоврядування. Тобто складнощі свої є, але, тим не менше, продуктивне зерно завершення децентралізаційної реформи в Україні дало можливість нам спостерігати формування конкретних об’єктів. Разом з тим було і прийняття зовсім нещодавно змін до законодавства, які чітко врегульовують статус старост у наших громадах і формування старостинських округів. Саме це наближує кожного жителя села і селища і міста до управління власними справами в межах власної компетенції, що є основною цінністю місцевого самоврядування і забезпечує права людини.
Ви вже декілька законопроектів називали, а які ще на Вашу думку потрібні зміни до Конституції чи взагалі закони, щоб реформа все ж таки була успішна?
У першу чергу, мабуть, нам потрібно рухатися від внесення змін до Конституції, від чіткого розмежування повноважень між місцевими державними адміністраціями, однозначно є необхідною функція префектів, які здійснюватимуть нагляд і контроль за регулюванням взаємних відносин і правовою відповідністю процесів і рішень, які приймають громади. А також прийняття закону про місцеві державні адміністрації і чітке врегулювання взаємовідносин між обласними державними адміністраціями, районними державними адміністраціями, чітке визначення функцій.
На сьогодні ми спостерігаємо і на що скаржаться органи місцевого самоврядування – це домірність контролю з боку обласних державних адміністрацій і районних державних адміністрацій. Це означає, що, наприклад, міський, селищний чи сільський голова отримує певні запити від обласної державної адміністрації, у той же час аналогічні запити тільки можливо в іншому формулюванні вони отримують і від районних державних адміністрацій. Це забирає час, сили і це не приносить конкретного результату. І у цьому є певна проблема перемішання і не розмежування чітко функцій між обласною державною адміністрацією стосовно органу місцевого самоврядування та районною державною адміністрацією стосовно органу місцевого самоврядування.
Питання районних рад взагалі дуже скомпліковане і є його волинський акцент у цьому питанні.
Що ви маєте на увазі волинський акцент?
Постанова про утворення та ліквідацію районів Верховної Ради України передбачала, що правонаступництво від ліквідованих районних рад має відбутися протягом піврічного періоду – фактично з початку нового року до липня 2021 року. Мали бути передані об’єкти комунальної власності, які були на балансі ліквідованих районних рад, на баланс громад, на території яких вони були розташовані. Фактично урегульована законодавчо процедура передачі правонаступнику і громади ставали цим правонаступником. На сьогодні на Волині залишається кілька громад, інтереси яких не були задоволені в плані передачі їм на баланс того майна, яке їм по праву по закону належало. Бо новоутворенні районні ради вирішили не передавати і мати якусь фінансову вигоду з використання цього майна. Це незаконно. Це, у першу чергу, Горохівська міська територіальна, яка є в Луцькому районі, яка не отримала все належне їй комунальне майно, яке належить безпосередньо громаді. Є ще такі на Волині громади.
Доцільно їм захищати свої інтереси в судовому порядку. Чи готові вони це робити? Це фінансове обтяження на громади, а з іншої сторони, чому вони мають звертатися до суду за тим, що і так є в рамках закону, там немає спору.
А скільки зараз є громад на Волині і чи будуть їх ще укрупнювати?
54 громади. Про це ще не на часі говорити. Але, коли визначалися межі цих громад, то передбачили, що ці громади мають бути фінансово спроможними. У випадку виявлення фінансово неспроможних громад після завершення п’ятирічного періоду до наступних виборів будуть відбуватися певні пертурбації у структурі місцевого самоврядування. Тому що основна мета, що кожна громада має бути спроможною. І населення кожної громади чи то у Камінь-Каширському районі у віддаленому селі, чи то в Луцьку має бути однакове, тобто якість освіти, медичних послуг, безпека та інші питання мають бути рівнозначними.
Наприклад, Боратинська громада межує майже із центром Луцька, у той час, як деякі населенні пункти Луцької громади значно більш віддалені від міста. Чи об’єднають ці дві громади?
З точки зору урбанізації та індустріалізації, якщо ми відірвемося від внутрішньоміських інтересів, то кожній громаді важко втратити свою самобутність і важко перейти кудись. Ми спостерігали страшні війни на Львівщині, коли громади, які розташовані біля Львова, приєднувалися до Львова, і зараз планується ще розширення меж Львова. Але тим не менше урбанізація – це процес світовий, він не підвладний впливам конкретних осіб чи побажань конкретних лідерів. Це процес, який відбувається у всіх куточках світу. За цим процесом ми можемо говорити про те, що рано чи пізно межі Луцька будуть збільшуватися. І жителі Боратинської громади їздять до Луцька, діти вчаться у луцьких школах, люди працюють на луцьких підприємствах. Вони мають цей бенефіт з того, що це підміська громада, вони би не мали тих фінансових можливостей, які мають сьогодні у розвитку інфраструктури, якби вони не були так розташовані фактично у межах міста. Так, однозначно, рано чи пізно території Боратинської громади будуть включені у межі Луцька. Але це не значить, що якимось чином це вплине на життя конкретних жителів – не вплине, а якщо вплине то тільки на краще.
Дуже багато переплітається інтересів, можна говорити про міжмуніципальне співробітництво, але, тим не менше, Боратин – це фактично частина Луцька. І, я як представник Асоціації міст України, членом якої є Боратинська сільська рада, не можу говорити про те, що вони там якимось чином не спроможні – там прекрасна команда, дієвий сільський голова, побудована система надходжень у місцевий бюджет, правильний розподіл видатків, але їхнє розташування впливає.
Які ще виклики зараз є перед громадами, крім фінансової спроможності?
Я відразу почала робити акцент на фінансовій спроможності, бо це найважливіше. Якщо не буде грошей, то не буде можливості перекривати школи, садочки, створювати нові об’єкти інфраструктури і так далі. Економіка і нарощення бази надходжень до місцевих бюджетів – це основне. Так, звичайно, дуже хочеться, щоб наші громади брали участь у різних міжнародних проектах, більше були включені у можливості. Наприклад, є такий проект Асоціації шведських муніципалітетів, який фінансує навчання, перейняття досвіду у різних шведських муніципалітетів. Вони постійно продовжують дедлайн заявок, бо не можуть знайти команди по Україні із трьох англомовних осіб, які представлятимуть громаду та напишуть проект змін націлений на захист прав людини.
Ще дуже тонке питання реформи медицини. Немає послідовності, вона, фактично, не працює, як механізм в Україні загалом. Бо первинна ланка була на балансі громад і громади нею опікувалися, вторинна ланка опинилася під накриттям НСЗУ. Була надія, що НСЗУ стане тією структурою, яка зможе загосподарювати безперебійне функціонування всієї системи всіх напрямків лікарів різних спеціальностей вторинної і вузькоспеціалізованої ланки, але щось іде не так. НСЗУ не виконує свої функції і зобов’язання перед суспільством. Асоціація міст України намагається якимось чином виступати за те, що заборгованості по зарплаті лікарям вторинної ланки мають бути погашені, але з іншої сторони – це питання рівня Уряду і рівня Президента, питання наведення ладу в системі якості надання медичних послуг.
Також Мінрегіон попередив громади, що отримувати гроші з ДФР вони будуть при умові наявності чіткої та прозорої стратегії, яка буде відповідати стратегії області, включаючи смарт-спеціалізацію. А стратегія області має відповідати стратегії розвитку держави. Насправді це нескладно, але питання смарт-спеціалізації – це новий для нас термін. Смарт-спеціалізація – це щось на кшталт родзинки, яка властива лише тій громаді, території тощо. Родзинка Волині не виписана чітко, їх декілька, вони розмиті. Якщо ми візьмемо громади наші, так само важко виокремити їм смарт-спеціалізацію, тому що мало роз’яснень, як обрати. Напевне тут потрібна допомога і стейкхолдерів, і іноземних компаній, які вже мають такі смарт-спеціалізації.
Волинські громади не мають робочих дієвих стратегій. Є громади, які в процесі. Є ті, що мають, але ці стратегії не містять чітких математичних розрахунків і чітких дорожніх карт, куди і як має рухатися громада, щоб наростити і використати свій потенціал, а, відповідно, заробити на цьому більше грошей. Сенс будь-якої стратегії у розвитку. Стратегія – це план розвитку на певний період і передбачається підвищення економічного потенціалу громади.
Якщо взяти стратегію Луцька, то цей документ не задовольняє потреби і депутатів Луцької міської ради, і мера та його команду. Тому швидше за все Луцька міська рада буде братися за розробку стратегії. Ще дуже важливо питання взаємовідповідальності команди, яка розробляє стратегію, і команди, яка її втілює. Та стратегія, яка зараз є у Луцьку, її сформували та ухвалили до початку каденції теперішнього депутатського корпусу і теперішнього міського голови, а відповідно і важко братися за виконання тих певних зобов’язань, коли це не є бачення теперішньої каденції. І тут відмінність, бо каденція ради – це п’ять років, а стратегія – це певне зобов’язання перед суспільством, на період 5-10 років. Стратегія має бути настільки продуманою і чітко прописаною фахівцями, щоб була фаховою, а не політичною, тоді її легко і просто реалізовувати. Зараз також Нововолинська міська рада працює над розробкою стратегії, і, швидше за все, ми її отримаємо через рік і через рік ми побачимо, як почнуться системні кардинальні зміни у цій громаді. Є такі громади, які не вірять у свої стратегії, розуміють, що щось потрібно робити, а що ще руки не доходять.
Ви згадували, що громада повинна мати свою «родзинку», зараз активно у світі розвивається зелений туризм, який, в принципі, може стати однією із таких «родзинок». Розкажіть, які перспективи зеленого туризму на Волині?
Вже зараз почали звучати теми, які раніше не звучали – це і «Волинська Голландія», і лавандові поля, і сироварні, і молочарні. Це те, що на Волині є, але тільки починає розвиватися. А от на Львівщині це почало працювати повним ходом ще три роки тому завдяки участі в міжнародних проектах. Ця можливість є й у нас – є зараз багато програм по підтримці садівництва, скотарства, молочарства тощо, громадам потрібно брати участь.
Поясність коротко про новий законопроект про державну службу в органах місцевого самоврядування та фінансове забезпечення працівників.
Це теж проблема, бо є проект закону, вже ніби виходить на фінішну пряму, і ми отримуємо дуже багато акцентів зауважень з боку службовців органів місцевого самоврядування про те, що вони опиняються соціально хиткому становищі, яке дискримінує їх стосовно до службовців державної служби органів державної виконавчої влади. Не будемо говорити про деталі, бо це тема окремої розмови.
Заробітна плата службовців органів місцевого самоврядування не є високою. У середньому розмір посадового окладу керівника структурного підрозділу без права юридичної особи будь-якої сільської селищної ради – це максимально 8-9 тисяч гривень. Розмір заробітної плати керівника юридичної особи певного підрозділу – це близько 20 тисяч гривень. Ще один момент – це те, що є постанова № 268, яка визначає сітку посадових окладів службовців органів місцевого самоврядування, до неї внесли зміни, підписали в кінці липня цього року. Цих змін дуже очікували, бо передбачали, що для службовців органів місцевого самоврядування заробітна плата суттєво зросте з внесенням змін до цієї постанови. Але ми були здивовані, через те, що заробітна плата, наприклад, секретаря ради, на якому лежить велике навантаження, відповідальність, збільшилася орієнтовно на 200 гривень. Чи вирішує це проблему мотивації службовця? Ні. Тобто питання матеріального забезпечення, воно зараз як ніколи актуальне. Ми сподіваємося, що законодавці до нас прислухаються. Асоціація на рівні Комітету Верховної Ради профільного буде порушувати питання передбачення належного матеріального забезпечення службовців в органах місцевого самоврядування і будемо надіятися, що те, що є зараз, протягом короткого періоду змінять.
Розкажіть ще трішки про Асоціацію міст України. Яка у неї мета?
Асоціацію створили у 1992 році, як тільки формувалася Україна, як держава. Асоціація була однією з тих структур, яка працювала над проектом Закону «Про місцеве самоврядування». Асоціація спочатку включала тільки міста, але зараз всі громади включає. Повна назва – Всеукраїнська Асоціація органів місцевого самоврядування Асоціації міст України. Відповідно до статуту нашими членами можуть бути громади незалежно від розмірів. Більше того, нашими членами можуть бути і громадські об’єднання та громадські організації. Членом може стати будь-яка громада, але за умови ухвалення рішення радою. Основним органом Асоціації міст України є правління. До складу правління входить 50 осіб – це переважно по два представники від кожної області, один, зазвичай, це голова обласного центру, а другий – це той, якого обрали на загальних зборах регіонального відділення. Складається асоціація з 25 регіональних відділень. Так само є і структура виконавчих директорів, які займаються щоденною роботою, втіленням всіх цілей завдань, функцій Асоціації міст України. Членами нашого регіонального відділення є 36 громад, ще чотири ухвалили рішення про вступ.
Ми надаємо консультативну підтримку громадам, представляємо їхні інтереси у співпраці з органами державної виконавчої влади, у співпраці з Офісом, з Урядом. У Асоціації є постійний офіс у Києві, де працює аналітичний центр. Працівники розробляють законопроекти, які враховують інтереси місцевого самоврядування, беруть участь у засіданні комітетів Верховної Ради при розгляді певних законопроектів, які мають якесь відношення до місцевого самоврядування або можуть мати вплив на місцеве самоврядування. Асоціація міст України включена у бюджетний процес кожного року.
Ну, і займаємося питаннями завершення децентралізаційної реформи. На сьогоднішній день є багато Асоціацій інших країн (Асоціація канадських муніципалітетів, Асоціація шведських міст тощо), які співпрацюють з Асоціацією міст України, консультують нас, допомагають нам у впровадженні децентралізаційної реформи, у розробці різних проектів розвитку для громад. Це дає нам досвіді і знання, які ми можемо використовувати у своїх регіонах і своїх містах.
Авторитетність і статус Асоціації визнаний в усій Україні. І важливо те, що це є дуже демократична структура – можна приїхати поставити своє питання, яке буде розглянуте на рівні Асоціації міст України.
Наприклад, ми порушували питання меліорації – дуже велика проблема підтоплення земель на території Ратнівської територіальної громади. Ця проблема гостро стоїть і у Любешівській громаді, бо величезні видатки потрібні з бюджету, які непосильні для громади, і вона розраховує отримати допомогу з державного бюджету. Це і питання отримання дозволів ДАБІ на початок робіт підвищеної складності пов’язані зі зміною дорожнього покриття, питання передачі земель з рівня Держгеокадастру на рівень громади, питання передачі комунального майна з балансу районних рад територіальним громадам і багато інших проблем. Майже кожного дня приходять листи від громад, ми їх вивчаємо і намагаємося допомогти.
А що це вартує для громади?
Це членський внесок. Він становить 1 гривню за одного жителя громади на рік. За цю суму утримуємо офіс, отримують заробітну плату працівники аналітичного центру. Це не всі кошти, на які живе Асоціація, тому що ми намагаємося теж брати участь у різних міжнародних проектах і отримувати донорську допомогу. На сьогодні це не дуже виходить, бо фактично закінчився процес децентралізації і немає інтересу з боку міжнародних структур таких, як «USAID». Ми співпрацювали до початку 2021 року з ними. Проект «Пульс» працював за рахунок їхнього фінансування, ми провели багато тренінгів, навчань, виїзних консультацій і так далі. Цей проект завершився, але ми не припиняємо надавати консультації.
Нещодавно на Волинь приїздив очільник Асоціації з чим це пов’язано?
Розмежуємо поняття, бо у нас є два очільники, один – це голова Асоціації міст України, завжди це мер Києва за посадою, так само, як і голова Волинського обласного регіонального відділення це Луцький міський голова. Крім того, є структура виконавчих органів Асоціації.
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан приїжджав на засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування. На цьому засіданні піднімалися основні питання проблемні, з якими на сьогодні у Волинській області стикнулося місцеве самоврядування – питання якісної питної води, земельних ресурсів, тарифів і тих питань, які стосуються життєдіяльності міст, селищ чи сіл.
У Вас змінилася трішки команда, з чим це пов’язано?
Це пов’язано із завершенням проекту «Пульс», який фінансувався USAID, тому що працювали три експерти у структурі регіонального відділення. Був юрист, бюджетник і комунікаційник. Після завершення проекту «Пульс», стало фінансово складніше працювати структурному підрозділу Асоціації міст України, тому через оптимізацію ми змушені були відмовитися від послуг юристів, які просто є необхідними. Ми шукаємо зараз механізм повернути юристів до складу команд Асоціації міст України, це питання дуже актуальне для всіх регіональних відділень, в усіх областях, тому що юристи допомагали вирішувати питання колізійні застосуваннях законодавства в питаннях землі, в питаннях комунальної власності, оформлення документації, правильності оформлення рішення і установчих документів комунальних установ місцевих рад і так далі. Ми працюємо у складі трьох осіб, які формують команду кожного регіонального відділення в усіх областях України.
Команда регіонального відділення складається з консультанта з бюджетних питань, на Волині це один з найкомпетентніших в Україні бюджетників – Василь Гром, який тривалий час працював і в агропромисловому комплексі Волинської області і очолював департамент фінансів Волинської області, очолював податкову Волинської області, тобто досвід дає можливість надавати такі рекомендації громадам, консультанта з комунікаційних питань, яка теж має високий рівень компетенції у питанні зав’язків з громадськістю і просуванню громад і співпраці зі ЗМІ Олена Кузьмич. Це полегшує життя громадам. Тільки єдине для нас важливе, щоб громади користувалися цими можливостями на максимум. А ще ми виконуємо важливу функцію комунікації між головами громад. Ну і я, виконавчий директор.
Потрібний юрист і ще економіст. Бо бюджетник і економіст – це різні речі. Економіст відповідав би за участь в проектах, або ж проектний менеджер, який би вихоплював ці проекти для громад. Ми, як партнери теж включаємося у співпрацю безплатно, останній проект, який ми реалізовували – це підтримка жіночого підприємництва у Маневицькій територіальній громаді. Ми проводили їм навчання, майстер-класи, як створити юридичну особу тощо.
Ми любимо свою роботу, отримуємо від неї задоволення і знаєте, що найбільше радує, коли ти бачиш короткостроковий результат, ми їдемо громадами і бачимо результат того, де ми долучалися. Асоціація міст України не дає громаді гроші, але ми робимо все, щоб гроші максимально заощадити. Ми працюємо над тими законопроектами, які дають громаді фінансові переваги, намагаємося заощадити на прийнятті тих постанов Уряду, які вигідні для місцевого самоврядування. До прикладу, для Луцької територіальної громади протягом останніх п’яти років ми заощадили через лобіювання інтересів близько 80 мільйонів гривень.
Основна наша функція – це лобіювання інтересів органів місцевого самоврядування. Я пояснюю громадам, що наша ідеологія в тому, що коли наш голос буде єдиний з Волині, тобто не 54 громади їдуть окремо і просять залиште нам акциз, а ми спільно направили звернення, отоді відстоювати інтереси стає неймовірно легко. Уявляєте, якщо ми виходимо єдиним голосом, тоді це дає нам 99 % виграш у будь-якій ситуації, яка спірна, і з нами повинні рахуватися всі комітети Верховної Ради, тому що не одна область, а всі, не одна громада, а більшість.
Я впевнена, що протягом наступних 2-3 років нашими членами стануть всі громади Волинської області, тому що ми працюємо з кожною громадою, не відмовляємо, до нас звертаються ті громади, які є членами, не є членами, ми не ділимо громади на ті, які активні члени і неактивні члени і ми дуже зацікавлені в тому, щоб наша робота була максимально продуктивною.
Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com
Залишити відповідь