Історія успіху картопляра із Волині: європейські партнери та досвід і українські реалії

Картопляр із селища Торчин, що у Луцькому районі, уже 8 років вирощує високоякісну насіннєву картоплю, то ж він не тільки вивчив особливості різних сортів та ринок, а й встиг знайти партнерів у Європейському Союзі, навчитися вирощувати біопродукцію та готує документи, аби пройти сертифікацію і продавати своє насіння на ринки ЄС.

Фермер Володимир Шегедин розповів для інтернет-видання «Волинь Online» про тонкощі картопляного бізнесу та перспективи волинської картоплі потрапити до Європи.

Від керівника агрофірми – до власного фермерського господарства

Картоплярством Володимир Шегедин почав займатися у 2008 році. Тоді чоловік керував СГТзОВ «Родючість–агро», яке займалося вирощуванням зернових культур, ріпаку тощо. Розпочалася криза, і постало питання закривати підприємство або перепрофільовуватися. Володимир Шегедин тоді відстояв агрофірму, і її не закрили.

«Картопля тоді якраз була в тренді. Взялися за неї, збудували овочесховище сучасне, та посадили 100 га картоплі», – розказує фермер.

Чоловік пригадує, що держава свого часу обіцяла підтримку щодо будівництва овочесховища, однак так і нічого не компенсувала, лише з обласного бюджету виділили 50 тисяч гривень – по 25 тисяч у рік. На думку фермера, щоб щось серйозне починати, то потрібно надіятися не на державу, а шукати або іноземних партнерів, або вкладати власні кошти, і ризикувати.

У 2017 році СГТзОВ «Родючість-агро» припинило своє існування. Володимир Шегедин вирішив тоді не втрачати те, що напрацював за роки та зареєстрував своє фермерське підприємство «Шегедин».

Німецький досвід та партнери завдяки стажуванню в Німеччині за підтримки німецької організації

Завдяки організації GIZ GmbH (ред. – німецьке товариство міжнародної співпраці, яке підтримує Україну за дорученням Федерального уряду Німеччини та ЄС, а також урядів Великої Британії та Швейцарії на шляху демократичних перетворень з 1993 року) Володимиру Шегедину вдалося у 2018 році потрапити на стажування в Академію економіки землі Шлезвіг-Гольштайн. Програма стосувалася кооперації німецьких та українських підприємств.

Щоб потрапити туди, довелося пройти через подвійний відбір. Спочатку фермери писали проекти – з якою метою їдуть, як будуть співпрацювати тощо. Після першого відбору на базі Волинської торгово-промислової палати, членом якої є ФГ «Шегедин», всі учасники їздили до Києва на семінар та захищали свої проекти. Після цього відібрали 15 учасників, з яких єдиним картоплярем і став Володимир Шегедин.

«Були у місті Кіль, це північ Німеччини, біля самої Данії. Навіть на екскурсію в Копенгаген їздив звідти на вихідні за свої кошти. А у будні дні була дуже насичена програма, ми працювали і були заняття: лекції читали нам із економіки, психології, сільського господарства», – пригадує своє навчання пан Володимир, який непогано знає німецьку, то ж радіє, що почув лекції двічі – в оригіналі та у перекладі на російську, а тому й добре запам’ятав їх.

Навчання тривало безкоштовно протягом місяця. Крім лекцій, були і практичні заняття. Групу возили на різні підприємства.

«Були на заводі «Amazone»(ред. – німецька агрофірма, яка веде свою історію від 1883 року), на інших фірмах. А були і індивідуальні зустрічі, бо кожен з нас, перш, ніж приїхати до Німеччини, писав з якими фірмами він хоче зустрітися. Я провів десь 8 особистих зустрічей, об’їздив всю північ Німеччини, зустрічався з багатьма фермерами, які займаються картоплею. Фірма «Norika» гарно прийняла (ред. – фірма, яка займається насіннєвою картоплею), – розповів Володимир Шегедин.

Зустрічі минули не дарма, і фермер уже знайшов собі там потенційних партнерів. 17 серпня ФГ «Шегедин» проводитиме День поля, як це щороку робив пан Володимир на СГТзОВ «Родючість-агро», і сюди планують приїхати німецькі партнери.

«У цьому році я роблю більше акцент на Німеччину, і буду запрошувати партнерів звідти. Вже деякі відгукнулися, що приїдуть. Бо там у них День поля проводиться один на всю країну, як правило. А такі Дні поля там, де я був, не практикують. Бо в них фермери кооперуються і наймають професіонала. І ця людина їздить по тих всіх виставках, презентаціях, вивчає всі новинки, спілкується і потім дає рекомендації, які потрібно садити сорти, які вносити препарати тощо», – каже пан Володимир.

Фермер каже, що ж сама технологія вирощування картоплі від німецької, в принципі, не відрізняється, але у фермерів на півночі Німеччини є перевага:

«Вони працюють на намулених землях, тобто, вони землю відвойовують у моря. Мул дуже родючий, а ще земля просочена солоною водою і тому там немає ніяких ґрунтових шкідників, бо вони у солоній воді не можуть жити. І вітер з моря здуває всіх переносників збудників хвороб. Тому у них ідеальні умови для вирощування насіннєвої картоплі. Там, в основному, і вирощують насіннєву картоплю. Її потім продають в різні країни по всій Європі, і до нас теж привозять. Товарну вони вирощують також».

Володимир Шегедин розповів, що був там у фермера одного, який продає товарну картоплю, але так собі спланував все гарно, що і школу кулінарну відкрив, де навчає, яких страв можна готувати з картоплі, і екскурсії проводить на своєму полі, і навіть казки пише:

«Але він продає десь в радіусі 40 км від себе. І він садить картоплі стільки, скільки йому треба продати. У нього є гарантований збут. У нас в Україні про це можна тільки мріяти, бо у нас по будь-якій сільськогосподарській культурі йдуть такі «скачки». Ті культури, які йдуть на експорт пшениця ріпак, кукурудза, соняшник, то їх найбільше в Україні зараз сіють, і там більш-менш прогнозована ціна, принаймні прив’язана до євро чи до долара, там не бояться валютних «скачків». А по овочах – ситуація така дуже «плаваюча». Бувають роки, коли ціна вистрелює, але щодо картоплі, то це було дуже давно», – каже пан Володимир.

Екологічна продукція як у Європі: в Україні поки що немає попиту й ціна, як на звичайну

Зараз ФГ «Шегедин» має невелику ділянку площею 2 га, де вирощують екологічну картоплю – її обробляють лише біопрепаратами.

«Це дуже «модно» у Європі, але там, щоб це продати, треба проходити дуже строгу сертифікацію. І у нас вона теж є і дуже жорстка», – зазначає чоловік.

Пан Володимир розповідає, що треба мінімум два-три роки, аби отримати всі ці дозволи. Однак у Європі екологічна продукція і звичайна відрізняється у ціні, на відміну, від України:

«У нас, коли все це пройдеш і продаєш свою продукцію на полиці супермаркету, то звичайна і біопродукція у таку ж ціну, а там (ред. – у ЄС) відрізняється в рази. Ми кілька років тому виростили на одній ділянці таку картоплю, а продавали по тій самій ціні, що звичайна. І цього року я теж заклав ділянку».

Однак, за словами, фермера, є ще такий мінус, що минулий раз у нього врожайність була суттєво нижчою на біоділянці, ніж на звичайній:

«Якщо нижча врожайність, то більша собівартість і менший заробіток, і потім, коли продаєш по однаковій ціні…, – зітхає фермер. –  У нас поки що немає сформованого попиту, щоб люди хотіли купити саме біопродукцію масово, може є одиниці, але вони погоди не роблять. Тому я поки що не бачу такої перспективи, щоб переходити чисто на біодобрива,хоча і опрацьовую технологію, бо все може змінитися».

У фермерського господарства наразі дуже багато клієнтів селян-одноосібників, які вже хочуть щось нове – сорти, технології тощо, отож, пропонуватиме їм насіння та технології такої картоплі «без хімії», розповідаючи про прогнозовану врожайність та біопрепарати проти жуків чи хвороб.

Біодобрива уже Володимир Шегедин випробував, співпрацюючи із фірмою «Азотер-Україна». Фермер уже давно співпрацює із ними, і переконався, що словацькі добрива, які пропонує ця фірма – гарної якості і мають хороший вплив на зберігання картоплі.

Зараз фермерське господарство також співпрацює із «БТУ-центром» (Біотехнологія України), зокрема, підписали договір на випробування їхніх біопрепаратів.

ФГ «Шегедин» вирощує 70 сортів картоплі німецької, голландської, польської та української селекції

Сьогодні фермер вирощує 70 сортів картоплі. Цього року посадили 9 га.

«Небагато, бо працюю зараз на власних фінансах і на позичених грошах, а це не дуже великі фінансові ресурси. Посадив мінімальну кількість, яку реально зможу обробити, зібрати, продати і зберегти ці сорти,– каже пан Володимир. – Ми щороку проходимо день поля і щороку нам партнери дають на випробування свої сорти. То зараз дала п’ять нових сортів фірма «Norika», як я був у Німеччині. Перед тим була нідерландська фірма «Agrico», Інститут картоплярства НААН України, з яким кілька років тому, проводили День поля, давав українські сорти тощо, як їздив у Польщу,  то у Поморську від державної компанії отримав польські сорти».

За словами фермера, всі сорти картоплі – хороші, але потрібно дивитися, яку ставите мету, коли вирощуєте. Треба вміти до сорту «підійти», вивчити його особливості. Зараз багато картоплярів вирощують ранні сорти, бо вони рано формують врожай – раніше, ніж з’являються хвороби. Пан Володимир каже, що це люди, які не мають часу, можливостей або таких знань, щоб виростити хороший врожай. Однак найбільш врожайні – пізні сорти. Вони добре зберігаються і, як правило, саме більшість пізніх сортів йдуть на переробку – на крохмаль, чипси, фрі тощо. Але щоб їх виростити, треба дотримуватися технологій, бо їх треба обробляти від хвороб частіше, більше, а це вже йдуть додаткові затрати, на які не всі можуть піти.

Пан Володимир прихильник механізації, тому на ФГ «Шегедин» все роблять механізовано – садять тракторною саджалкою чотирьохрядною, викопують комбайном, обробляють за допомогою оприскувача.

«Ми у свій час у «Родючість-агро» садили і 100, і по 120 га. Важко було, але справлялися, просто, мали більше техніки, – пригадує фермер. – Зараз у мене один тракторець, то я не можу розмахнутися на такі площі, а по-друге, не бачу гарантованого збуту. А не бачивши збуту, вкладати кошти і потім думати, де його подіти, віддавати за півціни, це бізнесово неправильно».

Поки що фермер займається лише пізніми сортами, однак є у планах і спробувати ранню, адже придбав собі спеціальну саджалку, яка дозволяє садити і пророщену картоплю. В основному, вирощують тут насіннєвий матеріал, який потім продають фермерам-одноосібниками:

«Крупні фірми купують у крупних фірм, бо там великі об’єми, там можуть домовитися за знижки тощо. А ми зараз невелике господарство, то працюємо теж з невеликими колами клієнтів»,– каже керівник фермерського господарства.

Як вийти на європейський ринок, бути господарем на орендованій землі та шанси скористатися державною підтримкою

Загалом мало де у світі свіжу картоплю експортують, бо через її велику масу, картоплю невигідно перевозити. Спочатку її переробляють на різні продукти, а тоді це вже експортують.

«Наприклад, заводи, які переробляють картоплю на фрі, як правило, стоять на березі морів у портах. І вирощується ця картопля теж, відносно, не дуже далеко. Завозиться, переробляється, тоді на корабель і експортують», – пояснює пан Володимир.

Окрім продуктів, експортують також насіння, адже воно дорожче за товарну картоплю. Однак, щоб продавати у Європу насіння, потрібно пройти жорстку сертифікацію.

«Європейці, якщо немає сертифікатів, навіть не будуть говорити. У них перше питання: «Є сертифікат? Є, тоді сідаємо говорити далі, немає, зробите,тоді поговоримо»,– наголошує фермер. – Тому, щоб продавати на Європу, треба пройти сертифікацію. Я зараз цим займаюся по насінництву, щоб мати підтвердження, що це є насіннєва продукція високої якості. Це дуже дорого, і в Україні, як правило, не окупається, але ми, тим не менше, рухаємося в Європу. Я бачив, що там всі фермери стараються, хто хоче чогось досягнути, щоб це все було максимально законно. Я так само працюю над цим, щоб це було законно. Ми ще є членами Асоціації картоплярів України, то звідти отримуємо багато корисної інформації, відповідно маємо і моніторинг ситуації, і цін.

Що стосується землі, то Володимир Шегедин зараз орендує приблизно 50 га, а розпочинав все у минулому році зі 7 соток власної землі, коли реєстрував фермерське господарство:

«Всі договори реєструю, стараюсь, щоб воно все було прозоро, бо як добре почнеш, то воно так і буде далі, – каже він. – У Луцькому районі величезна конкуренція щодо землі, тут є і багато крупних фірм, і потужні фермерські господарства, тому не можу сказати, що ми максимально наберемо землі, але є плани до 100 га добрати десь у цьому районі».

Чоловік готовий і купувати землю, коли матиме кошти і знімуть мораторій, адже на орендованій землі важко зробити, все, що є у планах.

«Зараз, наприклад, дуже змінюється клімат, і ця посуха вплинула на картоплю: та, яка раніше посаджена без поливу,зав’язала маленьку кількість бульб. Вона бачить, що немає умов, картопля ж розумна, і зав’язала 3–4 бульби під кущем. Це, відповідно, великий удар по врожаю,– пояснює пан Володимир. Якщо працювати професійно, наприклад, переробники, які купують картоплю на чипси, вони, у першу чергу, умову ставлять, щоб був полив на полях. Так само, якщо вирощувати високоякісне дороге насіння, працювати зі серйозними фірмами, то потрібно мати полив. Бо якщо купувати насіння в середньому євро за кілограм, а буде засуха, і зібрати врожай дуже мінімальний, то це прямі збитки. Але щоб робити полив серйозний, то треба мати або дуже довгострокову оренду, на яку люди зараз йдуть неохоче, або мати власну землю, тоді можна проводити  артезіанські свердловини, ставити труби. Це теж планую, але питання щодо землі».

Чоловік переконаний, що лякання продажем землі – це штучне нагнітання, адже зараз і так прихований продаж масовий, і хто має гроші,скуповує:

«По-друге, зараз ж реєструється право оренди, тобто, якщо навіть завтра відкриють продаж землі, а післязавтра той господар її продасть, то все рівно зареєстроване право оренди, і я буду платити, просто, іншому господарю, а оренда діятиме до кінця терміну. Це вже є певний захист, тому такого аж страху я не бачу, як кричать. І не все скуплять: поки тут триває в Україні війна, то серйозні інвестиції сюди ніколи не зайдуть. А ще вибори на носі, а в нас така держава, що після кожних виборів курс може змінюватися на 180 градусів».

Державною підтримкою поки що фермеру не вдається скористуватися, то ж кошти для свого підприємства залучав власні та позичені, а трактор вибрав серед вживаних:

«Можливо, хтось і отримує ті державні підтримки, але для новостворених господарств отримати нереально. Держава дійсно дає підтримку, що компенсує відсотки по кредиту, але тут постає нюанс, що банки новоствореним підприємствам кредитів не дають. Треба, щоб підприємство існувало більше двох років. Ще треба вижити. Банк дасть кредит, коли підприємство буде показувати якусь динаміку, прибутки, мати ліквідне майно тощо. Є ще підтримка, що компенсують придбання техніки від 20 до 40 %, але треба купувати техніку по списку, а у тому списку техніка, яка широкозахватна, габаритна, вона для великих господарств. Для малих фермерів техніки там практично немає. Принаймні, як я купував трактор, то я купив все таки вживаний, бо новий купити проблематично з різних причин, кредиту не дають, а своїх коштів стільки немає, і вибору немає… Можливо, і є фермери, які отримали хорошу підтримку, я її не можу отримати», – каже пан Володимир.

Попри всі складнощі фермер продовжує розвиватися і лише нещодавно повернувся із навчальної поїздки до Польщі, яка відбулася в рамках реалізації проекту «Західноукраїнський садівничо-городницький кооператив». Цей кооператив спрямований налагодити співпрацю між агропідприємцями з Волині та Люблінського і Свентокшиського регіонів. Реалізовує проект Товариство «Інтеграція Європа–Схід» із Кельце та Волинська обласна громадська організація «Фонд місцевого розвитку» в рамках програми розвитку «Польська допомога» Міністерства Закордонних Справ РП.

Пан Володимир під хорошими враженнями від поїздки, особливо, йому запам’ятався фермер із міста Сандомир, який робить екологічно чисті вино та сир.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту:  volynonline.news@gmail.com