19:00, 25 листопада 2019

Хміль та коноплі: чим пишалася Волинь понад 80 років тому

Виробництво 70 % всього хмелю в Польщі, брак  хороших доріг та низькі ціни на сільгосппродукцію: такі теми обговорювали делегати масштабного з’їзду Волинського села 82 роки тому у Луцьку.

Про це йдеться у виданні «Wieś Wołyńska», надрукованому у 1938 році у Луцьку.

Книгу видали за підсумками З’їзду Волинського села, що відбувся 10 жовтня 1937 року у кінозалі міського кінотеатру Луцька. Його організаторами були п’ять найбільших спілок аграріїв краю, що об’єднували до 100 тисяч членів. У виданні наголошують на важливості співпраці українських та польських селян, що живуть на Волині «пов’язані між собою спільною історичною традицією, спільними державними кордонами та спільністю економічних та культурних інтересів».

«Волинське село – це польський та волинський селянин, які живуть на Волині сьогодні, завтра і в далекій історичній перспективі – це праця та доробок тих людей в їхніх спільних господарчих, професійних та культурних організаціях, це земля, яку ці люди населяють та керують нею власними руками – це все, що їх об’єднує, а об’єднує їх ціле життя, його потреби, труди, і кожен, хто хоче розділити та розсварити  їх, є і назавжди зостанеться шкідником села та Польської республіки», – йдеться у передмові.

10 жовтня 1937 року у Луцьку в залі, прикрашеній емблемами та штандартами сільськогосподарських організацій, зібралися до тисячі делегатів, що прибули навіть з найвіддаленіших частин Волині, заповнені були зала, ложа та навіть фойє театру. На з’їзд прибув і тогочасний волинський воєвода Генрик Юзевський, директор департаменту сільського господарства та сільськогосподарських реформ Януш Рудницький, а також представники громадських організацій Луцька, Любліна та Варшави.

Воєвода наголошував на потребі інтенсифікації сільського господарства. За його словами, Волинь – перше воєводство, що найшвидшими темпами розвивало можливості сільгоспвиробництва, підіймаючи свій рівень до рівня західних воєводств Польщі. Серед проблем краю він відзначає значне відставання Волині  у сфері доріг та комунікацій.

Своєю чергою, керівник Волинської сільськогосподарської організації Леон Сухожевський у своїй промові зазначав:

«Коли село заговорить про себе? Тому що промисловість нині думає, як добре продати селу свій продукт. Залізо, шкіри, вугілля чи машини, нафту, сіль, одяг, цемент, бляху чи черепицю. Як добре продати? Бо сьогодні торгівля думає, як купити в села дешево, а продати найдорожче. Як взяти найбільший визиск з посередництва? Коли ж заговорить село? Не мовою ненависті, жалю і нарікань, але гордістю, вартістю і потребами села».

Розповідаючи про те, як змінилася Волинь за майже два десятиліття у складі Польщі, статистичні дані наводить Валентій Карліковський, очільник  Воєводського товариства рільничих організацій та гуртків. У виголошеному під час з’їзду рефераті «Про економічний розвиток сільського господарства Волині» він повідомляє, що порівняно з довоєнним часом врожай пшениці на Волині збільшився з 7 до 14,5 % від загального обсягу врожаю Польщі. За неаналогічний період удвічі збільшився обсяг збору картоплі (до 5,2 % від загального обсягу продукції в Польщі). Промовець звертає увагу на те, що клімат південної частини Волині  особливо сприяє виробництву найшляхетніших рослин, серед яких олійні, конюшина, хміль, тютюн тощо. Наприклад, на Волинь припадало 70 % хмелю всієї Польщі, 25 % коноплі, 25 % проса, 25 % гречки, 16 % конюшини, 27 % ріпаку, при цьому на Волинь припадало лише 8,1 % оброблюваних земель Польщі. Цей прогрес він визнає результатом важкої витривалої та організованої праці волинян. Водночас, якщо ще у 1921 році великі господарства становили 21 % площі оброблюваних земель на Волині, то на час з’їзду у 1931 році – лише заледве одну дванадцяту частину. За цей час утворили 20 тисяч дрібних селянських господарств.

Валентій Карліковський відзначає, що сусідній СРСР зібрав колишню власність дрібного аграрія у руках держави, а вільного господаря замінив голодним наймитом-робітником.

Говорячи про недоліки, він зазначає, що Волинь, небезпідставно відносять до так званої «Польщі B», зважаючи на брак залізничного сполучення з іншими регіонами країни, невелику мережу доріг з твердим покриттям, неврегульованість водних шляхів, брак переробних підприємств, низькі ціни на сільгосппродукцію, вивезення з краю переважно лише сировини.

«Спільні наради селян з цілої Волині з півдня, з Полісся і з-над Бугу і з-над Горині жали кожному учасникові почуття своєї сили в солідарности. Кожний побачив, що одних тільки представників селянства є «громада велика», що за кожним з цих представників стоять сотні людей, а за всіми разом – сотня тисяч»,  – писали у статті про з’їзд в часописі «Волинське село».

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: