16:34, 27 Грудня 2019
Гурт «NEGODA» – про те, як відмовилися їхати в Китай і розвивають музику у Луцьку
Відмова від роботи в Китаї, перші виступи у Луцьку та те, де брати гроші на роботу гурту розповіли музиканти луцького гурту «NEGODA» в інтерв’ю для інтерет-видання «Волинь Online».
До складу гурту входить п’ять людей – вокалістка Анна Негодюк, гітарист Арсен Горбач, ударник Олексій Ланевич, фотограф Ірина Карасовська, SMM-ниця та відеограф Аліна Лев’юк.
18 грудня у «ЛучеSк-пабі» разом з інтернет-виданням «Волинь Online» вони відсвяткували День Святого Миколая та другу річницю роботи видання та розповіли трішки про свою роботу.
Чому вирішили організувати гурт та чигуртя це була ідея. Як знайшли один одного?
Аня: Ми з Арсеном і Олексієм навчалися у Волинському коледжі культури і мистецтв. Арсен навчався на відділі народних інструментів, зокрема гри на гітарі, а Олексій – на відділі оркестрових духових та ударних інструментів. Проте ми не збиралися довгий час, тому що в Арсена була зовсім інша група, а я теж виступала у різних закладах у Луцьку. Але так склалася доля, що ми зустрілися, бо була пропозиція їхати в Китай. Ми зібрали гурт, і вже мали робити візи, проте в останній момент відмовилися, бо умови були не з кращих. Пізніше, я зателефонувала до Арсена і сказала, що потрібно робити гурт. Нас було лише двоє, але вирішили, що будемо згодом долучати ще когось. Потім придумали назву «Negodiuk Art Project», яку згодом змінили уже у «NEGODA»
Як вибирали назву та чому змінили?
Аня: Як робили концерт в «Цитрі», мусили назву придумати за день. Пам’ятаю, як стояли на зупинці та думали, як назвати. Потім вирішили, що назва має бути «Negodiuk Art Project». Нас тоді було тільки двоє, і оце долучився Олексій. Так стала «NEGODA», але це не в поганому сенсі. «NEGODA» – просто, як назва, не пов’язана з погодою.
Це основна ваша діяльність чи ви ще навчаєтесь, працюєте?
Аня: Я навчаюся в СНУ в Інституті мистецтв на третьому курсі, крім того ще викладаю для дітей у вокальній студії вокал.
Арсен: Я через поїздку в Китай, яка не вдалась, нікуди не поступив. Зараз працюю на роботі трішки не пов’язаною з музикою, але планую її залишати і повністю віддаватися музиці.
Олексій: Я навчаюся в СНУ на факультеті культури і мистецтв, зараз 4-ий курс. У мене є барабанна школа «Paradiddle drum school», де викладаю удари. Також працюю в Палаці учнівської молоді. На гурт теж великі надії.
Ви виконуєте суто свою музику чи, можливо, кавери?
Аня: Це дуже цікаве питання. Ми вирішили почати з каверів, щоб мати за що писати свої пісні. У нас є дві наших пісні. Одна називається «Voices» – вона вже записана і є на всіх станціях «Apple Music», «SoundCloud», «Google Play Music», «YouTubе». Інша – «Космос». І ми її зараз пробуємо грати в різних стилях. У подальшому ми хотіли б викорінити кавери і більше займатися своїми піснями.
Хто пише тексти до власних пісень?
Аня: Переважно, слова пишу я. Якщо мені «грає» якась мелодія, телефоную до Арсена, або ж переписуємося звуковими аудіо. Наразі хочемо пробувати спільне створення пісень. Я думаю, у нас це вийде. Має вийти.
Яку музику граєте та який стиль визначає саме вас?
Арсен: В основному, щось більш акустичне, лаунж, поп. Робимо кавери на популярні пісні українські та закордонні. Плануємо робити свій стиль. Це поки що в секреті, але буде пов’язано з електронною музикою.
Де ви вже встигли виступити – у Луцьку чи, можливо, ще десь?
Аня: Починали з того, що вирішили зробити концерт у «Цитрі». Це був суто наш. Взагалі, дуже сподобалось, було багато людей. Це так було класно. Я ще досі в захваті. Крім того, виступали на різних конкурсах. Оце недавно – зайняли перше місце. І ще виступали в «Кораблику» на благодійній акції «Миколай про тебе не забуде», разом з гуртами «Широкий Лан» і «Carlos Bandos».
Арсен: Були ще на літературних вечорах, квартирниках, грали під гітару. Але найбільшй виступ був в «Цитрі».
Аня: Зараз в нас є багато запрошень в заклади і на культурні заходи. Розвиваємося.
Які перші висновки після виступів? Можливо, ви щось хотіли змінити, удосконалити? Можливо, є якийсь цікавий зворотній зв’язок від аудиторії?
Арсен: Ми зараз зайнялись створенням «Instagram»-сторінки «negoda.project», для того, щоб відчувати цю підтримку з боку аудиторії. Завдяки цій сторінці ми хочемо бачити більше цієї підтримки від глядачів. В Ані є своя аудиторія на сторінці, а в мене — своя. І вони по-різному хочуть щось показати, добавити, підказати. Треба, щоб це було разом, щоб бачити, куди краще нам прямувати, в якому руслі.
Аня: Взагалі, навіть під час концертів якась людина чує – вона одразу записує номер, бо щось треба, наприклад, попросити. Це як зворотній зв’язок. Звісно, це дуже мене тішить.
А перші фанати у вас уже є?
Арсен: Вони, певно, є, але не так, що бігають за нами, просять афтографи, чи ще щось.. Є люди, яким реально подобається наша творчість, навіть хтось вже встиг почути нашу пісню «Космос» і «Voices».
Аня: І вже сидять та просять включити. Такі зачатки фанатної фан-групи вже є.
Як і будь-якій роботі одне із ключових питань – це фінанси. Як ви монетизуєте свою роботу, аби були кошти на розвиток?
Аня: Все, що заробляємо на роботах – все віддаємо.
Арсен: Хотілося б, щоб ми займалися тільки музикою, тільки гуртом і саморозвитком, але в кожного є свої роботи, студії… І всі фінанси, що отримуємо, ми поступово вкладаємо в гурт. Хочемо не тільки заробляти на концертах, бо в музикантів є не дуже гарне поняття «халтура». Це різні весілля, корпоративи. Це прибутково, але хотілося б, так само, заробляти і авторською музикою. Це в майбутньому. А зараз ми вкладаємо те, що отримуємо з інших сфер діяльності.
Аня: Не хочу, щоб такий стереотип показали, що це «халтурки», корпоративи. Дійсно, Арсен правильно сказав. Просто, якщо вже таке робити, то я би хотіла вийти на професійний рівень. Я думаю, що в нас це вийде, навіть якщо і виступати на корпоративах, то піднімати планку таку дійсно хорошу. Все ви побачите, якщо будете у нас на корпоративах. (ред. – сміється).
Хто із гуртів Луцьких, українських чи, можливо, закордонних є для вас орієнтиром у світі музики?
Арсен: Думаю, у кожного з нас свої фаворити і орієнтири. У кожного з нас різні музичні вподобання. Наприклад, саме з української музики можна відзначити Jerry Heil (ред. – українська співачка та авторка пісень. Більшу популярність їй принесла авторська пісня «Охрана, отмєна» з її дебютного студійного альбому «Я, Яна»).
Аня: Вона молодець, дійсно. Своїм талантом вона досягла бажаного – це дуже добре.
Арсен: Особисто для мене також таким є англійський гурт «Rex Orange County» (ред. — у січні 2018 року «Rex Orange County» посів друге місце в нагороді «BBC Sound» 2018 року після норвезької співачки Sigrid). Він мало відомий. Таку музику важко описати, який це саме стиль, але мені хотілося б саме в такому плані музики брати участь. Це особисто для мене такий орієнтир.
Аня: Ще «Бумбокс» – вони підняли високу планку. Молодці. Люблю «Бумбокс». Чим далі, тим краще.
Текст — Даша АНДРОЩУК
Фото —Лідія КОЖЕВНІКОВА
Залишити відповідь