Депутати Луцькради звернулися до центральної влади щодо завершення децентралізації

Обранці міської громади вважають, що може відбутися здійснення централізації влади, шляхом не доведення до логічного завершення процесу децентралізації, через голосування нового конституційного ландшафту. В такому сценарії існує ризик, що головними, після голів ОДА, в територіальних громадах будуть не міські голови, а Голови районних адміністрацій, які на відміну від міських голів не обираються громадянами.

Про це йшлося під час позачергової 83 сесії міської ради у режимі відео конференції 17 червня.

Депутати підтримали звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, депутатів Верховної Ради України: Палиці І.П., Констанкевич І.М., Гузя І.В., Івахіва С.П., Рубльова В.В., Стернійчука В.О. щодо логічного завершення реформи децентралізації.

«Ми, депутати Луцької міської ради Волинської області глибоко стурбовані тим, що Кабінетом Міністрів України здійснюються дії спрямовані на не логічне завершення реформи децентралізації, в результаті яких порушується мета децентралізації, а саме: передача повноважень та фінансів від державної влади якнайближче до людей – органам місцевого самоврядування.

Загроза для місцевого самоврядування матиме місце у випадку ухвалення окремих Постанов та Законів України Верховною Радою України без попередньої публічної презентації цілісного бачення децентралізації командою Президента України Володимира Олександровича Зеленського з одночасним внесенням на розгляд парламенту законопроекту “Про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації”, яким би мало бути покладено фундамент нового конституційного ландшафту для самоврядування та територіальної організації влади.

Не припустимою є ситуація, при якій представники місцевого самоврядування, експерти домовляються щодо змісту конституційної реформи в частині децентралізації, а в нормативних документах такі домовленості не враховуються.

Хочемо нагадати, що в рамках першої зустрічі, з циклу публічних інклюзивних консультацій, “Через консенсус – до змін у Конституцію у частині децентралізації” вдалось домовитись про спільне бачення лідерами місцевого самоврядування результатів реформи, яке можна резюмувати наступними тезами:

Має бути лише два рівня місцевого самоврядування – базовий (місцева рада) та регіональний (обласна рада).

Префекти (чи урядники) мають мати вичерпний перелік повноважень; обласна рада мусить мати власний повноцінний виконавчий орган, який вона самостійно формує.

Лише суд, і ніхто інший, може призупиняти рішення органів місцевого самоврядування до моменту винесення ним кінцевого рішення, префект, як і кожен громадянин, може бути лише суб’єктом звернення до суду.

Міський голова має бути головною посадовою особою у місцевій раді і повинен мати право головувати на сесіях відповідної місцевої ради.

Міська рада і міський голова у випадку висловлення недовіри один до одного, тим самим ініціюють перевибори як міського голови так і ради одночасно.

Повноваження місцевого самоврядування поділяються на власні, де діє самостійність прийняття рішень щодо способів їх здійснення, та делеговані державою повноваження, де держава може встановлювати певні стандарти якості у випадку 100 % фінансового забезпечення з державного бюджету.

Податок з доходів фізичних осіб в повному обсязі має йти до бюджетів місцевих рад;

Зміни до Конституції України мають розглядатися нерозривно з пакетом змін до законодавства, які мають бути ухвалені на реалізацію змін до Конституції.

Але з огляду на те, що процес завершення першого і другого етапу реформи пішов не за базовим сценарієм, фінальне бачення концепції завершення децентралізації не відоме, зміст наступного законопроекту “Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)” не відомий, внесення окремих проектів рішень щодо встановлення адміністративно-територіального устрою, в тому числі затверджений Кабміном проект постанови Верховної Ради України “Про утворення та ліквідацію районів”, та оголошення виборів до районних рад разом з виборами до інших органів місцевого самоврядування, зокрема проект постанови №3582 “Про призначення чергових виборів депутатів обласних, районних, міських, районних в містах, сільських, селищних, міських голів, старост села, селища у 2020 році”, може законсервувати стару модель конституційного дизайну територіальної організації влади, але при цьому вже на новій адміністративно-територіальній основі, за якої від моменту ухвалення відповідних рішень та проведення виборів абсолютно всі громади будуть під районними радами та РДА, чого ніколи за часи незалежності не було.

Таким чином, може відбутись здійснення централізації влади, шляхом не доведення до логічного завершення процесу децентралізації, через голосування нового конституційного ландшафту. В такому сценарії існує ризик, що головними, після голів ОДА, в територіальних громадах будуть не міські голови, а Голови районних адміністрацій, які на відміну від міських голів не обираються громадянами.

Створення нового субрегіонального рівня та внесення відповідних змін в адміністративно-територіальний устрій та структуру органів місцевого самоврядування має відбуватися в логічний та послідовний спосіб. Реформа районного (субрегіонального) рівня повинна відбуватися після оприлюднення кінцевої архітектури децентралізації, що слід здійснити через фіналізацію консультацій, які розпочалися в лютому 2020 року, та закріпленням результату в законопроекті “Про внесення змін в Конституцію України, щодо місцевого самоврядування та територіальної організації влади”.

Реформа районів не може бути відірваною від загальної логіки реформи закріпленої в новому тексті Конституції України, при цьому зміст нового адміністративно-територіального устрою неможливо зрозуміти, розкрити та закріпити не тільки без змін в Конституцію, але й без пакету законопроектів, щодо внесення змін в Бюджетний, Податковий, Господарський кодекси, законодавство про місцеве самоврядування та державні адміністрації, або ж їх реорганізацію в інститут “префекта”, чи “урядника”.

Будь-яке відповідальне рішення має ґрунтуватися на системності та послідовності, а рішення про райони має базуватися на розумінні того, яку систему ми будуємо. Спочатку мають бути оприлюднені та зафіксовані всі проблемні питання, а саме повноваження районних державних адміністрацій, доля районних рад, бюджетні відносини, подальше розпорядження спільним комунальним майном територіальних громад та державним майном, що на їх балансі, тощо, а тільки потім повинні ухвалювати технічні рішення на виконання концепції.

З огляду на все вище наведене, ми просимо Народних депутатів України відхилити проект постанови, запропонований Кабінетом Міністрів України, “Про створення та ліквідацію районів”, а також проект постанови №3582 “Про призначення чергових виборів депутатів обласних, районних, міських, районних в містах, сільських, селищних, міських голів, старост села, селища у 2020 році” та відправити їх на доопрацювання!

Ми закликаємо Президента України та Прем’єр-Міністра України повернутися до консультацій з асоціацією міст України щодо завершення формування спільного консенсусного бачення децентралізації всіма зацікавленими сторонами, оперативно закінчити їх та оголосити кінцевий план завершення децентралізації, внісши відповідні законопроекти на розгляд Верховної Ради України, розкривши тим самим комплексне бачення місця та ролі районного рівня в реформуванні, а потім привести запропоновані проекти постанов у відповідність до вище перерахованих документів»,  – йдеться у зверненні.