19:41, 19 Липня 2019

Чи цікавиться молодь політикою: розмова з громадським активістом, героєм Майдану Ігорем Криворучком

Кажуть, що політика – брудна справа. А ще кажуть, що нібито молодь пасивна: нічого не хоче, нічого не робить, не голосує і на вибори кандидатів не висуває. А чи так це насправді? Можливо, це, просто, видумки старих політиканів, які просто не хочуть втратити своє насиджене місце? Чи цікавиться молодь політикою – вирішили розпитати саме в молодої людини.

Знайомтеся: це – Ігор Криворучко. Він громадський активіст, опікується переселенцями, АТОвцями. Кримчанин, народився в Ялті, вчився в Харкові. Кажуть, що нібито там проросійські настрої в людей. Та Ігор це і словами, і власним прикладом заперечує. Він – герой Революції Гідності та учасник російсько-української війни. Окрім громадської діяльності зараз Ігор ще є і кандидатом в депутати в списку Радикальної партії Олега Ляшка. Отже, молодь-таки в політиці є.

Ігоре, часто бачимося з Вами на Волині. Познайомилися ми ще взимку: Ви їздили Волиню на “Ляшкобусі”, були капітаном екіпажу. Яскравий великий автобус забути складно…А ще дивилася Ваше інтерв’ю на “Сфера ТБ”. З чим пов’зана така Ваша прихильність саме до Волині?

Тут співпало приємне з потрібним і з корисним. У першу чергу – це моя громадська позиція і активність. На Волині багато переселенців та АТОвців. Їжджу містами і селами, спілкуюся з родинами. Є проблеми, які зразу можна вирішити, підказую, як зробити. А є ті, які потребують втручання чиновників. Ці проблеми я озвучую Олегу Ляшку та депутатам Радикальної партії в парламенті. А оскільки і я зараз балотуюся у Верховну Раду, то я хочу там робити конкретні справи щодо захисту бійців, переселенців, АТОшників, їхніх дітей. Те, що їм потрібно. Бачити це на власні очі. А по-друге мені дуже приємно працювати саме з цим регіоном. В РПЛ тут гарна міцна команда, потужний керівник Володимир Кравценюк. То я ще тут не тільки працюю, а й досвід управлінський отримую.

Ви згадали за Радикальну партію. Кажуть, що молодь пасивна, нічого робити не хоче, на виборах не голосує, та й сама не балотується. Ви своїм прикладом цей міф розвіюєте. Як потрапили в політику? І головне питання: навіщо воно Вам?

Щодо активності молоді в політиці посперечаюся і розкажу свою історію. У 2006 році в м. Харкові я вступив до громадської організації Патріот України, яка згодом перетворилася в Соціал-національну асамблею. Потім я очолив цю організацію. За часів Януковича були репресії до патріотів. Я постійно звертався до народних депутатів, просив, щоб брали побратимів на поруки та допомагали медійно висвітлювати. Реальне, повноцінне сприяння я отримував лише від депутатів Андрія Павловського і Олега Ляшка.  До Олега Валерійовича я практично не звертався про допомогу. Він сам її запропонував. І увесь цей час репресій Ляшко цікавився мною, ув’язненими побратимами. Я тоді був дуже молодий, і мав доволі маргінальні погляди, був за все гарне і проти всього поганого. Ляшко кожен раз мені пояснював якісь прописні істини, повертався до логічних доводів. І по великому рахунку, він мені прищепив бачення державної моделі. Знайомство з ним і робота в команді стали для мене соціальним ліфтом, як зараз модно казати. От так завдяки своїм переконанням, активній позиції і роботі я опинився в списку РПЛ на цих виборах.

У політиці зараз я тому, що це – сфера, в якій ми всі вирішуємо, як нам жити. Політика сама по собі не є чимсь поганим. Це наше єднання задля вирішення спільних проблем. І якщо хтось не буде озвучувати проблеми АТОвців, переселенців з трибуни Верховної Ради, в провладних кабінетах, то ці проблеми і не будуть вирішуватися. Я це переживав і переживаю зараз. Як і мої побратими, маю багато питань до влади. Їх треба вирішувати.

Не секрет, що зараз в повітрі повіяло реваншем проросійських сил в парламенті і на міжнародній арені. Скасування параду, телеміст із Росією, призначення одіозних регіоналів, принципове спілкування топ-чиновників офісу президента російською мовою – всі ці події відверто лякають. Ви ж брали участь в Революції Гідності, виходили на Майдан, боролися за європейський напрям розвитку. Що ви зараз відчуваєте? І як зараз не допустити цього реваншу?

Щоб не допустити до влади прокремлівські сили, треба голосувати за патріотів. За тих, хто чує і слухає український народ, хто в епіцентрі подій і не боїться про це говорити. В ПАРЄ вертають росіян. Єдиний політик, який відкрито виступив проти цього – це Олег Ляшко. Ні десь тихенько і кулуарно, а в самій залі ПАРЄ. А чого замовчувати?! Європі вигідно мати справу з Москвою, але не все грошима міряється. В Україні гинуть тисячі людей на Сході країни. Україна стримує імперські забаганки Путіна. Так завтра це ж може бути в Європі! Чи вони думають, що відкупляться?

І якщо згадати події революції, єдиний топ-політик, який підтримував революційну молодь, не ховався по кабінетах, а був в епіцентрі подій, – це Олег Ляшко. Він віддав свій офіс для евакуації поранених. Коли почалася активна фаза бойових дій, почалася анексія Криму, загострення на Сході, єдиний політик, хто там був – це знов-таки Олег Ляшко. Саме тому я в його команді. Ляшко приїжджав в Маріуполь, дзвонив Турчинову для того, щоб тодішнім «чорним чоловічкам», які стали батальйоном Азов, надали зброю. Саме тоді у нас з’явилось перше легальне озброєння.

Ви брали участь у війні. Вже як людина, яка бачила все з-середини, можете сказати, що зараз потрібно армії, які в неї проблеми?

Все сьогодні впирається в дефіцит державного бюджету. Можна багато говорити про корисні соціальні ініціативи, але сьогодні в держави немає грошей. І у нинішнього керівництва держави немає бачення, де взяти ці гроші, окрім запозичення в МВФ. Я повністю підтримую ідею, що нам потрібна нова хвиля індустріалізації. Нам необхідно відновити економіку для того, щоб в державі з’явилися гроші. Вони мають бути використані як першочергові соціальні проблеми, так і на модернізацію армії. Ми не зможемо повноцінно протистояти агресору, поки мільйони наших людей знаходяться на заробітках в Росії, поки у нас немає сучасної техніки. Ті військові машини, які їздять парадами в Києві, їх немає в АТО. А на фронті ще стара радянська техніка. Те, що сьогодні виробляє Україна, або відсутнє на фронті, або не відповідає сучасним вимогам. Тому перш за все потрібно відновити економіку, фінансувати армію і за рахунок цього зміцнювати свою боєздатність. Також нам потрібно вимагати від країн-підписантів Будапештського меморандуму, щоб вони дотримувалися взятих на себе зобов’язань.

Щоб ви могли побажати молодим людям, щоб вони могли себе реалізувати. Що їм потрібно робити? Чи якими їм потрібно стати? Ви досягли певного рівня розвитку і далі вдосконалюєтеся. Який ваш секрет?

Потрібно працювати і не бути байдужими. Політика – це не брудна справа, якщо ти чесна людина і відстоюєш справедливі і нормальні принципи. Якщо ти бачиш неправду, коли ображають слабших, треба говорити про це, гуртуватися і виправляти. Проблема сама по собі не вирішиться, або вирішиться не на краще для тебе, а для когось. Тому бажаю молоді цікавитися політикою і йти в політику, щоб спільними зусиллями добиватися комфортного і гідного життя українцям. Нам, молоді, жити в цій країні!

Марічка СТЕПАНЧУК

Фото надав Ігор КРИВОРУЧКО

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: