Бути молодим музичним гуртом у Луцьку

«RecOrDie» — молоді музиканти з Луцька, які поєднують у своїй музиці alternative rock, rock’n’roll та indie rock. Їх запрошують виступати на місцевих акустичних вечорах, літературно-музичних заходах і концертах. Зізнаються, що мріють одного дня досягти світового рівня зі своєю творчістю. Гурт складається з чотирьох людей: Рувим, соліст і бас-гітарист, Стас, ударник, Даня, піаніст, та Рома, соло-гітарист.

Учасники молодого гурту «RecOrDie»  розповіли про любов до музики та переживання на перших виступах.

«RecOrDie» з англійської перекладається як «запиши або помри». То все-таки писати чи помирати?

Рувим: Якщо ми зібралися тут як гурт, то все-таки записати. Перед нами постало рішення: або вже нарешті щось робити, вкладати в музику свою душу, виражати через неї свої почуття, або далі вже немає що робити.

Даня: Це було три роки назад, коли ми якось з Рувимом гуляли, бо як завжди не мали що робити. І почали мимоволі мріяти. Це у нас така фішка: гуляємо і говоримо про життя, яке ми хотіли би мати. І завжди ми мріяли про свою групу, свій «бусік», класні стосунки всередині групи і т. д. Ну і вирішили, що почнемо щось робити і запишемо. Ми пішли до друга в студію. Думали, просто, завалитися і почати писати. Що буде, то буде. Рувим показав пісню, я там на місці придумав барабанну партію, Рувим записав гітару, вокал. І я пам’ятаю, що як записали пісню, почали думати про назву групи. Тому назва «RecOrDie» була спонтанним рішенням.

Хто пише тексти? Є якась одна людина, чи можливо ви як гурт «Queen» – кожен автор, як мінімум, однієї пісні?

Рувим: У нас є декілька пісень, які були записані мною трохи раніше. З тих пісень, що будуть в альбомі – 4 чи 5 вже були написані. Деякі були написані зараз, коли почали збиратися на репетиції. Наприклад, пісня «Just go».

Даня: Взагалі, всі пісні, які є, Рувим написав протягом життя. У нього тексти вже були, а коли ми зібралися на репетиції, то багато імпровізували, «джемели», щоб зігратися.

Поки лише 5 пісень є у вільному доступі на «SoundCloud». І всі вони англійською. «Unsurprising» , «Just go» , «The Road» , «Czech» , «Emptiness of mine» . Чому написані саме цією мовою?

Рувим: Коли я ще вчився в перших класах, шукав для себе захоплення. Бо я колись дуже любив малювати, але потрохи з’явилося відчуття, що це не моє, почав слухати багато музики. І під впливом таких груп як «Linkin Park», «Sum 41», «Blink 182» і багато інших груп, які тоді просто «взривали» сцену, я почав вивчати їхні тексти напам’ять, а потім вже і свої писати. Особисто для мене англійською мовою – тому, що, якщо вже на щось посягати, то це має бути світовий рівень. А не тільки локальний і лише однієї культури. Американська культура, як на мене, є більш мультикультурною.

Пригадуєте першу репетицію «RecOrDie»?

Рома: Мене запросили «проджемитися» на базу до них. Всі були такі замкнуті один до одного, сором’язливі і грали блюз, джаз.

У вас на «SoundCloud» пише, що ви граєте у жанрах alternative rock, stoner rock, rocknroll.

Рома: Жанр – це якась узагальнена штука. Кожна людина має свій жанр особистий і наближатися до якогось зазначеного жанру – це так в загальному, бо в кожного свій індивідуальний стиль.

Рувим: Жанр – це, по суті, рамка і визначення, яке можна визначити вже по факту. Типу після написаного, є певні інструменти, звучання, переходи, які визначають стиль. Це вже можуть сказати музичні експерти, сказати, що це саме таке, як звучить. Але в процесі написання ми не думаємо про це.

9 грудня відбувся ваш перший акустичний лайв у Луцьку. Які переживали емоції? І чи переживали взагалі?

Рувим: Особисто я — так. Можу сказати, що у мене є певний страх сцени і взагалі відкритої діяльності на публіку. Але не знаю, після декількох виступів потрохи звикаєш.

Даня: А в мене часу не вистачає, бо налаштований все (ред. —всі інструменти) розкласти швидше, щоб нічого не глючило. Я тоді підключав гітари через комп’ютер, а клавіші не хотіли підключатися, то ми там трохи «шаманили».

Рома: Нотки мандражу повинні бути перед концертом. Тому що, якщо їх не буде, то це ознака безвідповідальності. Трохи мандражу завжди буде, на якій би сцені не виступали — хоч це перед трьома людьми, хоч на стадіоні. Але я мало хвилювався (сміється).

Що змінилося з того часу? Відчуваєте якісь внутрішні зміни, ріст, можливо, вже впізнаваність гурту?

Даня: О, тоді було дуже класно. Бо я після першого концерту відчув якусь перспективу. Почав більше займатися, грати гами, тому що людям треба буде трохи більше показувати, ніж є в тебе зараз. І після того концерту, на превеликий жаль, ми почали менше трохи зустрічатися, разом займатися, писати, бо у нас не було бас-гітари, ми якраз повинні були записувати бас. А до того ми позичали його на запис у нашого друга. А зараз хочемо грати зі своїм басом, виступати, щоб не було цього: «А в кого є бас?». Зараз Рувим продає свій ноутбук і хоче купити інструменти.

Ви працюєте зараз над альбомом. У чому полягає основна складність випуску власного музичного альбому? З якими проблемами ви зіткнулися, коли у вас з’явилося бажання записати власний альбом?

Даня: За кожне зведення треку треба платити.

Рувим: Так, фінанси. Взагалі, репетиції ми проводимо у Стаса на квартирі. З цим нам повезло. Поки не було ніяких проблем із сусідами. Притому, що для того, щоб нормально зіграти, треба трохи підкрутити звук. Все доволі дивно, так по-домашньому, але нам це подобається. Хотілося би, звісно зі сторони апарату більшого розвитку.

Даня: Альбом би вже був тоді давно записаний.

На яку аудиторію орієнтуєтеся?

Даня: На ту, яка нас зрозуміє.

Рувим: Так, по суті, так воно і є. Всі, кому сподобається наша музика.

Стосовно української музики: яких колег-музикантів ви можете виділити?

Даня: «Барон» класні хлопці.

Рувим: Вони з Харкова, співають російською, це щось як інді-панк. Ще я слухав групу «Тол», але вони вже розійшлися. У них є класні композиції. «Синоптик» — ми на них ходили, коли вони в «Майдані» в Луцьку виступали. Хлопці, які своїм звучанням непогано відірвалися від невдалого стандарту, коли ти граєш, а тебе ніхто не слухає.

Рома: «Брудні» хороші. А загалом, музику намагаються політизувати шляхом закидання суто української. Тому що ми писали фестивалям, які хотіли б нас прийняти, але, на жаль, у них умова – українське виконання. А в нас англійське виконання, тому ми готові до співпраці з фестивалями і надіємося на прийняття наших заявок.

Яка у вас мрія?

Рувим: Ми музиканти, у нас мрія — виступати побільше, щоб нас нормально оцінили, а не пропустили. Хоча я розумію, що багато залежить саме від нас, який в нас буде продукт, якість виконання, ну але від людей це багато залежить. В Україні з рок-музикою не завжди все було круто. Основна сцена зайнята іншим продуктом. Тому треба працювати.

Даня: Найкрутіше – це своя «репетиційка», апарат, студія і все, це те, що треба. Я готовий заїхати туди на два місяці, нікуди не виходити, писати альбом.

Які плани на недалеку перспективу «RecOrDie»?

Рувим: Якось на інтерв’ю нас питали, як ви бачите «RecOrDie» через 10 років, то я сказав, що мені тобі буде 36 років. За цей рік ми маємо випустити альбом, підзбирати апарат до такого рівня, щоб ми могли нормально відігравати концерти. Це основна наша мета.

Розмовляла Олена СОЛЯНИК

Фото — із офіційної сторінки гурту у «Фейсбук»

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас