18:55, 27 Травня 2020

#БізнеСильні: Зоряна Гладишевська створює куточок Провансу на Волині

Власниця кав’ярні «Шарлотка» у Луцьку Зоряна Гладишевська вирішила створити нову цікаву локацію неподалік від Луцька – лавандове поле, що дозволить волинянам отримувати незабутні емоції та побачити куточок французького Провансу на Волині.

Про поєднання ресторанного бізнесу та вирощування лаванди, переломні моменти в житті та реалізацію ідей вона розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» у рамках проекту «#БізнеСильні». У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу Волині.

Професія чи покликання

Зоряна Гладишевська зауважує, що не любить слово «професія», їй ближче слово «покликання»:

«За першою освітою я магістр педагогічних наук, друга освіта – фінанси, я економіст. Людина змінюється, змінюються погляди, життєві принципи і так само міняються покликання. Покликання може бути одне – наприклад, дарувати позитивні емоції людям, радість. Відштовхуючись від цього, в міру того, як я розвиваюся, у мене змінюється моє покликання в моїх справах. Тому, можливо, через це слово «професія» я не дуже люблю».

До того, як відкрити кав’ярню, вона працювала топ-менеджером у різних компаніях.

«Мені імпонувала компанія «UPECO», в якій я пропрацювала сім років, це були Волинська та Рівненська області. Я постійно жартувала, що піду з цієї компанії або у власну справу, або в декрет. Так сталося, що я пішла одночасно і в декрет, і у власну справу. Коли я була в декретній відпустці, заснувала кав’ярню: тоді з’явилося більше вільного часу, можливість поставити собі питання про те ким я хочу бути. Тому що менеджер – це постійні відрядження, це вимагає багато часу. Я розуміла, що, маючи дитину, не зможу стільки часу присвячувати роботі. Тому розпочала власну справу», – розповідає засновниця кав’ярні «Шарлотка».

Стартовий капітал для започаткування справи вдалося зібрати завдяки власним заощадженням та допомозі близьких:

«Основна частина стартового капіталу – це були гроші, накопичені за все своє життя. Я дуже хотіла купити автомобіль, але так вийшло, що власна справа на той момент була важливіша, ніж авто. Дуже допомогли батьки, друзі, дали позику батьки колишнього чоловіка, я протягом року з усіма розрахувалася. Це була суттєва підтримка. Мені допомогли багато людей і я за це дуже вдячна, я змогла переконати їх, що моя ідея спрацює. Своєю підтримкою, кредитуванням вони дали мені ще більшу віру в себе».

Вдале розташування закладу у центрі міста дозволило одразу знайти клієнтів.

«Шарлотку» я заснувала у 2015 році, ми відкрилися якраз на свято Миколая. Нам на користь спрацювало саме місце розташування закладу, тому що навіть коли ще не було вивіски, люди стукали у вікна та розпитували, що у нас тут буде. Тому ми розуміли, що клієнти, гості будуть. Щодо партнерів, було дещо складніше, тому що багато хто скептично ставиться до фінансування, інвестицій чи партнерства. Я прихильник того, що бізнес має бути в руках однієї людини. Щодо партнерства, які добрі друзі не були б, через фінансові непорозуміння вони можуть посваритися. Тому партнерство у мене зараз прописане юридично. Ми одразу юридично прописуємо всі аспекти і тоді дружба лишається дружбою, а бізнес – бізнесом»,  – розповідає рестораторка.

Як зазначає підприємиця, «Шарлотка» співпрацює з іншими закладами – «Kava Avenue», «Альваро», «Ротонда»:

«Ми випікаємо для багатьох закладів міста, але зараз замовляють менше, до продажів, які були до карантину, ще далеко.  Ми невчасно розпочали ремонт, його зупинив карантин. Зараз рух клієнтів потрохи відновлюється».

У кав’ярні традиційно щотижня організовували майстер-класи для дітей з виготовлення смаколиків. На час карантину їх довелося перенести в онлайн-формат:

«У мене є група «Пряня» у «Viber». Раніше дітки щонеділі приходили в кав’ярню, я брала і своїх діток, ми з ними постійно випікали, робили десерти, а тепер я скидаю онлайн-завдання в цю групу. Зараз у мене є конкурс в цій групі – в момент, коли офіційно оголосять вихід з карантину, я подарую торт найбільш активному учаснику. Вже є такі учасники, яким скидаю рецепт, а вони вже до вечора це випікають. Тому зараз майстер-класи тривають онлайн, прибутку вони не приносять, але приємні для душі. Вдома я більше люблю готувати м’ясо або рибу, однозначно щось несолодке. Зі своїми дітками вдома я звісно роблю майстер класи, бо що то за дитинство без солодкого?!».

Криза, безсонна ніч та ідея створити куточок Провансу на Волині

Ідея вирощування лаванди виникла у непростий період у житті Зоряни Гладишевської:

«Минуле літо було дуже важким у фінансовому плані для «Шарлотки», воно було збитковим і у мене прийшов період відчаю, коли я розуміла, що було важко протриматися. Тоді ж було розлучення і треба було якось забезпечувати діток. У мене була безсонна ніч, коли я поставила собі запитання, чим я хотіла би займатися насправді. Є такий переломний момент, у мене він відбувається раз на рік чи на 2-3 роки, коли я зупиняюся та запитую себе «Чи справді я тим займаюся? Чи я ще отримую від цього задоволення? Чи робота є моїм хобі? Чи вона йде мені в мінус і я розумію, що вже не хочу цим займатися?». Був переломний момент, коли тобі здається, що справа, якою займаєшся, тобі подобається, але прибутку вона не приносить. Через те в цю вирішальну ніч я поставила собі запитання, і це була лаванда».

Підприємиця тоді щойно повернулася з подорожі у Францію, де побачила вживу лавандові поля і настільки була натхненна ними, приїхала під враженням, яке одразу вилилося в десерти.

«Я одразу зрозуміла, що хочу створити шматочок Провансу на Волині та дарувати людям ці емоції, тому що не кожен може поїхати у Францію, це досить недешево. Хотілося б, щоб кожен, не виїжджаючи за межі Волині, міг насолодитися цим, отримати ті позитивні емоції, які відчула я. Тоді я вирішила, що це буде лаванда, а після ідеї бізнес почав розвиватися сам по собі», – зізнається вона.

Щодо прибутковості лавандового бізнесу говорити наразі зарано, тож очікують першого врожаю:

«Звісно я не перша на Волині, хто вирощує лаванду. Все залежить від методу вирощування, а в цьому я точно перша (маю на увазі вирощування без застосування гербіцидів та пестицидів, що робить мій продукт максимально екологічним ). Стосовно того, чи це прибутково, я зможу сказати, напевно, на третьому році цього бізнесу, коли буде зібрано перші  врожаї та врахуються всі вкладення та затратна частина».

Чому аграрний бізнес не складніший ресторанного

Як зауважує підприємиця, на її думку, ресторанний бізнес значно важчий, ніж аграрний, бо має більше конкуренції та не має зовсім підтримки зі сторони держави, натомість, держава зараз багато програм надає аграріям, багато кредитів під хороші відсотки на сільськогосподарську техніку, повертає частину коштів, які вкладені у посадковий матеріал і так далі.

Вже невдовзі після виникнення ідеї вирощувати лаванду на Волині Зоряні Гладишевській вдалося стати представником фірми, яка продає саджанці лаванди, у Західній Україні.

«Якщо я щось хочу, події складаються так, що мені допомагають. Спочатку була ідея, а через тиждень після її появи я вже була під Молдовою, де знайшла постачальника, який зможе дати мені посадковий матеріал, подивилася їхні поля, подивилася, як вирощують лаванду, і назад їхала не порожньою машиною, а везла 800 кущів саджанців. Це була перша поїздка, а через два тижні лаванда вже була посаджена. Я багатьом людям казала, що шукаю поле, і сусіди недалеко від мого дачного будинку сказали, що мають ділянку, якою не хочуть займатися, тому що не мають на це сил та часу. Вони запропонували цю ділянку за символічну суму. Буде добре і їм, тому що їхнє поле обробляється і буде краса під вікнами, і мені зручно, тому що це відносно невеликі гроші і близькі люди, яким я довіряю. Тому, коли проговорюєш Богу в молитвах свої мрії, ситуація підлаштовується так, що все стає на місця.

Зараз я стала  офіційним представником на Волині та Західній Україні фірми, у якої брала саджанці лаванди і займаюся продажем. Я зробила більший акцент на лаванду, але у них там є все – і плодові дерева, і самшити, і ягоди. За рахунок ведення «Instagram»-сторінки і продажу саджанців вдається заробляти. Поле наразі не дає прибутку, а лише потребує вкладення коштів. Перша поїздка була визначальною – серйозні переговори, і повернулася одразу з посадою менеджера.  Фірма, до якої я їздила, дала мені основну базу знань щодо вирощування лаванди, також багато інформації є в інтернеті», – розповідає підприємиця.

На перешкоді вирощуванню незвичної для Волині рослини, як не дивно, стали не низькі температури, а аномальна посуха:

«У місцевості, звідки я привезла саджанці, більш помірний  клімат, тому я дуже перестрахувалася з полем. Ми застелили агроволокно, утеплили поле тирсою, зробили максимально комфортні  умови, щоб вони прижилися. Але все одно є втрати і з 2100 кущів орієнтовно 150 висохло, і це не пов’язано з тим, що, наприклад, агроволокно не допомогло: цього року аномально суха погода загалом у світі. Лаванда не дуже вибаглива рослина щодо вологи, але, як показав досвід цього року, потрібно думати про зрошувальну систему та систему поливу, дуже відповідально ставитися до того, щоб вона не пересихала. Нещодавно ми досаджували кущики, які зіпсувалися, новим посадковим матеріалом. Будемо сподіватися, що вони приживуться, і вже влітку ми будемо тішити людей гарними пейзажами».

Зоряна Гладишевська обробляє ділянку лавандового поля, а в планах на майбутнє – лінія холодного віджиму лавандової олії та експорт за кордон:

«Зараз практично всю весну я самотужки обробляю ділянку лавандового поля. Перевага моєї лаванди полягає в тому, що я її не обробляю ніякими гербіцидами та пестицидами, доглядаю за нею вручну. У майбутньому я б хотіла зробити там ще пасіку. Цікаво, що мед з лаванди – заспокійливий і може використовуватися як антисептик.

Наразі 10 сотих – це не надто велика кількість лаванди для запуску виробництва. Я хотіла ставити лінію холодного віджиму олії, але на це треба мінімум 3-4 гектари лаванди. Тому зараз я паралельно шукаю інвесторів та обробну техніку або людей, які, можливо, вже сьогодні мають таку лінію. У планах на майбутнє – експорт за кордон, фармація. Це більш глобальні цілі в розрізі не раніше 2-3 років. Зараз є співпраця з флористами, квітковими магазинами, продаж букетів та естетична насолода – інстафото».

Нещодавно підприємиця долучилася до участі у фуд-зоні «Волинської Голландії» та переконана, що отримала корисний досвід:

«На тюльпанове поле я погодилася, тому що це змога подивитися, як працюють організатори, як працює поле, фуд-зона, як доглядають за рослинами. Тобто, мені було цікаво з обох сторін – це і специфіка роботи аграрія, і ресторанний бізнес на виїзді. Я не могла проґавити таку можливість, тому що це досвід. Я прихильник того, що краще набивати гулі на чужих помилках, ніж на своїх. Я знайшла багато мінусів і плюсів під час роботи. Думаю, коли відкриватиметься лавандове поле, я це все врахую, і можна буде зробити аналог з мінімальними втратами».

Лаванда та кафе: як поєднаються два бізнеси

Будівлю «Шарлотки» прикрашатимуть кущі лаванди, а під час приготування десертів також можна знайти застосування цій рослині.

«Я застосовую лаванду в кондитерці, у нас є декілька десертів, але вони дуже специфічні, тому що лаванду на смак не всі люблять, вона досить різка, і треба людину, яка справді поціновує такі десерти. Тому у нас є 3-4 таких десертики, один з яких постійно буде на вітрині, ми будемо їх змінювати і дивитися, що людям більше подобається.  Це одне із застосувань лаванди, а інше – я дуже хотіла засадити біля кав’ярні лаванду, вона тут зараз росте, але я вже вп’яте її висаджую через те, що вандали її щоразу виривають. У мене є віра, що ми колись дійдемо до рівня свідомості європейців і що люди цінуватимуть людську працю – це робиться не особисто для мене, а для лучан.

Я планую, що «Шарлотка» займатиметься  продажем лаванди у горщиках, а зовні споруда буде оздоблена квітами, усе буде максимально гарно та комфортно для людей», – розповідає власниця бізнесу.

Для того, щоб не набрид один бізнес, рестораторка іноді переключається на інший:

«Коли мені набридає ресторанний бізнес і я втомлююся, я переключаюся. Багато в кого є такий мінус – перенасичення спілкуванням. Ми шість днів простояли на тюльпановому полі і там пройшло до 10-15 тисяч людей і розумієш, що наговорилася на тиждень вперед. Далі я виїжджаю на лавандове поле, просто, відпочиваю там, мовчу і з задоволенням роблю роботу, пов’язану з обробкою поля. Таке специфічне переключення з одного бізнесу на другий не дозволяє набридати чомусь одному – втомився тут, переключився туди».

Час для дітей та чи варто усім жінкам ставати бізнес-леді

Підприємиці вдається знаходити баланс між справами та вихованням дітей:

«З дітками, яким виповнилося 4 і 6 років, я перебуваю до обіду, до 12-13 години. Робочий день у мене розпочинається в обід. Вони знають, що ранок їхній, я тоді стараюся мінімально піднімати слухавку, відповідаю лише коли важливі дзвінки. На кондитерку не зовсім вдається брати дітей, тому що, зазвичай, доводиться постійно забирати рученята, які хочуть щось взяти, щоб з’їсти. Там потрібен також спецодяг. Тому на виробництво діток я не беру, а на поля вони майже завжди виїздять зі мною. Там можна погратися, я намагаюся то гамак там повісити, то гойдалку, там є сусідські собачата. Тобто, дітям є чим зайнятися, вони не згадують про гаджети».

На її думку, не кожна жінка мусить ставати бізнес-леді, але, якщо виникає ідея і бажання працювати, цю ідею варто втілювати в життя:

«Коли щаслива мама, щаслива і дитинка. Якщо для мами є абсолютним щастям належати дитині, їй не обов’язково займатися якоюсь справою, а вже якщо виникла ідея і є колосальне бажання, віра в свою ідею, тоді варто її втілювати. Для мене перше було – зупинитися і признатися собі, чим я хочу займатися і наскільки довго це мене буде запалювати. Якщо я розуміла, що це справа, якою я горітиму декілька років, цим варто займатися. Вірячи в ідею, я розуміла, що в неї повірять інші. Якщо в тебе є всередині сумнів, воно може не піти, тому що, коли не віриш в себе і свою ідею, люди так само це відчуватимуть. Тобто, має бути максимальна впевненість в тому, що ти хочеш займатися саме цим. Я вважаю, що не кожна жінка повинна бути бізнес-леді, перш за все, покликання жінки – бути матір’ю. Дехто може це поєднувати. Я не скажу, що на сто відсотків задоволена тим часом і тією увагою, яку присвячую своїм діткам. Звісно, хотілося б більше. Але вже коліщатко запущене, тому відступати немає сенсу, дітки скоро підуть до школи і матимуть свій особистий час і я розумітиму, що в цей час буду максимально на роботі, а коли вони повертатимуться зі школи, присвячуватиму увагу їм».

Розпочинати з соцмереж: поради тим, хто хоче відкрити власну справу після карантину

Зоряна Гладишевська переконана, що бізнес уже не буде таким, яким був вчора, а тим, хто планує розпочинати власну справу, радить максимально орієнтуватися на роботу онлайн:

«Якщо враховувати зараз ситуацію на ринку, пов’язану з карантином, я дала б пораду не поспішати відкривати підприємця, не поспішати орендувати приміщення та не поспішати наймати працівників. Тобто, якщо є ідея та бажання, можна спробувати продажі в інтернеті через сучасну рушійну силу – «Instagram», «Facebook». Якщо цього вистачає, щоб в майбутньому покрити податки, є кошти на сплату оренди та лишаються кошти на прибуток, тоді варто починати. Я думаю, зараз доволі ризикований період. Коли я розпочинала свою справу, не було таких екстремальних умов, не було такого страху, було кредитування. Зараз є ризики щодо оренди приміщень, тому моя порада все ж – починати з соцмереж».

Карантин, з її слів, повністю паралізував ресторанний бізнес:

«У мене дуже багато друзів-рестораторів і у всіх така ситуація. Тут розумієш, що ти, просто, якась частинка в механізмі і від тебе нічого не залежить, треба приймати ті умови, які є. Я точно знаю, що бізнес не буде таким, як був вчора. Люди мають зрозуміти, що не варто воскрешати той варіант бізнесу, який був до карантину, тому що все кардинально зміниться. Люди змінилися, свідомість змінюється, підхід до бізнесу зміниться».

На думку підприємиці, потрібно подивитися на свій бізнес під новим кутом і почати використовувати ті важелі, які не використовували раніше:

«Наприклад, я ніколи не робила продаж онлайн і доставку по місту. Зараз ми це робимо і я бачу, що частина людей замовляє. Якщо це була стаціонарна точка і комусь бракує коштів за оренду, краще закритися і намагатися працювати на доставку. Складно дати пораду, яка підійшла б для різних сфер бізнесу. Однозначно, треба спробувати зробити щось, що ви не робили до цього».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: