19:12, 28 Червня 2020

#БізнеСильні: швачка з багаторічним досвідом Діна Гомон відкрила власну справу у 56 років

Діна Гомон із села Скобелка Горохівського району, пропрацювавши все життя на швейних підприємствах, вирішила стати представницею малого бізнесу. Досвідчена майстриня надає швейні послуги жителям Горохова, району, Луцька та навіть клієнтам з інших областей.

Чи складно відкрити власну справу після десятиліть роботи як наймана працівниця та чому не варто закриватися попри перешкоди, викликані кризою, розповіла інтернет-виданню «Волинь Online» Діна Гомон у рамках проекту «#БізнеСильні». У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу Волині.

Жінка все життя присвятила швейній справі, виробивши за роки великий досвід та майстерність. Маючи постійних клієнтів, вона вирішила відкрити власну справу та готова навчати інших. Перешкодою для бізнесу стали карантинні обмеження та загальна невпевненість людей у майбутньому, однак підприємиця не планує закривати справу. Майстриня підтверджує, що бізнес – це не лише великі підприємства та багатії на дорогих автівках, а й фахівці своєї справи, які, незважаючи на упередження щодо віку, працюють як приватні підприємці.

Як швачка з багаторічним досвідом вирішила стати підприємицею

Діна Гомон зауважує, що вміє шити практично все – від спідньої білизни до шуби та свого часу здобула фахову освіту.

«Все життя я працюю у швейній сфері, закінчила Львівське училище побутового обслуговування. За радянських часів воно прирівнювалося до технікуму, там навчали шити усе, від спідньої білизни до шуби. Я закінчила училище як кравець та працювала в ательє у Горохові, у цеху самозакрою.  Згодом набирали курси на конструктора-модельєра, я навчалася ще в училищі № 12 у Луцьку як конструктор-модельєр. Отже, освіти у мене достатньо, я вмію все. Після навчання я знову пішла на роботу в Горохів. Найперші мої клієнти були ще у 1983 році. У мене були хороші наставники та колектив, якщо я щось не вміла, запитувала у них»,  – розповідає вона.

Пропрацювавши багато років на швейному підприємстві, у віці 56 років Діна Гомон вирішила започаткувати власну справу.

«Як підприємець я розпочала працювати восени минулого року. Тоді закрили заготконтору, де я раніше працювала. Ми стали на облік у центрі зайнятості. А людей сюди приходило дуже багато, телефон був гарячий від дзвінків. Попри те, що декілька майстерень у Горохові є, попит на мої швейні послуги завжди був. Куди підуть ті бідні люди? Мені у центрі зайнятості порадили відкрити власну справу. Допомогли коштами і я змогла купити стіл для прасування, шафу для роботи, стійку тощо. Я пройшла лише курси щодо підприємництва.  Я це робила заради клієнтів, мені було шкода їх покинути. Мені скоро буде 57 років. Отже, у центрі зайнятості я оформила власну справу. Ще у лютому клієнтів було дуже багато, у березні менше. Потім ми відкрилися у травні, а зараз їх ще поменшало», – говорить підприємиця.

Вона планувала згодом наймати працівників, оскільки має достатньо знань.

«Коли я відкривала власну справу, мене запитували, чи братиму я когось на роботу, і  я планувала наймати працівників. Я мала багато замовлень, тому хотіла, щоб хтось мені допомагав. Самій було складно впоратися з великим напливом клієнтів. На жаль, зараз людей приходить менше, тому що у них мало грошей, вони не мають можливості їздити на заробітки за кордон. Знання для того, щоб когось навчити, у мене є. У Луцьку нас навчали дуже добре, вчили працювати у безпримірочний спосіб. Я шию лише з однією приміркою, і виходить дуже гарно, людям подобається. Я не проти навчити молоду працівницю, оскільки мені вже майже 57 років. Головне, аби були клієнти. Зараз час застою, тому що люди не знають, що буде завтра», – зізнається Діна Гомон.

Майстриня розповідає, що вміє все, шиэ добре, може шити літній одяг, монтувати пальто тощо, має постійних клієнтів.

«Найкраща реклама, коли «баба бабі сказала». Раніше у мене були черги – люди йшли, щось робили, щось переробляли, а зараз їх немає, тому що більшість автобусів із сіл не їздять. Я мала клієнтів також і з Луцька, тому що я працюю якісно, а ціни у мене не луцькі. Я старалася швидко їм все зробити, щоб вони встигли поїхати назад. Колись люди шили гардини, потім вони масово шили одяг (сукні у мене виходять гарні), потім люди латали і вже зо три роки вони лише все зашивають»,  – розповідає вона.

Діти повинні брати приклад з мами: чому жінкам варто працювати

На думку підприємиці, про дітей треба дбати, але діти не повинні бути перешкодою.

«Вони беруть маму за взірець, вона їх виховує і, на мою думку, повинна бути берегинею роду в усьому. Мені здається, що мама повинна бути зайнята. Особливо зараз, коли є можливості для роботи онлайн, мама може працювати. Важливо, аби вона мала «свою копійку». У мене троє дітей, вони вже дорослі. Син має свою сім’ю, одна дочка живе разом зі мною та своєю дитиною, а ще одна дочка незаміжня. Я двічі сиділа в декреті, а потім настав такий час в Україні, коли ніде не було роботи, у 1990-их роках, ательє наше закрили, поки я була в декреті. Я не могла сидіти без своєї копійки і шила навіть ночами, щоб хоч щось заробити для дітей, аби вони не були обділені. У мене немає такого, щоб діти не хотіли працювати. Вони виросли зі мною на грядці, і вже маленькими допомагали мамі на городі. Дітей треба вчити працьовитості, мама повинна показувати приклад того, що треба щось робити. Мамі, яка відкрила власну справу, діти можуть допомогти, хоча б поприбирати в хаті. Дитину треба привчати до роботи з самого початку. Тому я переконана, що діти насправді не завада для власної справи», – вважає Діна Гомон.

Для відкриття справи, з її слів, не потрібно було надто великих грошей, а жінці варто працювати бодай в невеликому орендованому приміщенні, але за межами дому.

«Наприклад, швейні машинки я взяла в оренду, орендувала приміщення в райспоживспілки. Я вважаю, що робота вдома – це не робота, тому що там то «мамо, їсти», то «мамо, спати», а так мама на роботі. Треба хоч сплачувати за оренду невеликої кімнатки чи позичити трохи грошей, але працювати окремо. У родині ніхто не був проти того, що я стала підприємцем», – розповідає підприємиця.

Чому краще йти до майстра, а не купувати готовий одяг

Зі слів Діни Гомон, є низка переваг індивідуального пошиття над купівлею готового одягу.

«До мене приходять шити різні жінки, навіть дуже поважного віку. Готовий одяг шиють за шаблоном. Раніше враховували різний зріст та об’єм, а зараз – ні. Раніше у сукнях на продаж вказували зріст від 1 до 4, що досить важливо. Якщо у людини зріст перший, вона низька, і талія, відповідно, буде нижча. А якщо всі речі пошиті за одним зростом, то для однієї людини буде занизько, а для іншої – зависоко. Також було декілька параметрів повноти і від цього теж багато залежало, а тепер все вирізають під одним лекалом і речі підібрати складніше. Те, що люди купують у магазинах, вони потім приходять переробляти у мене. Приходять ті, хто хоче мати річ приталену, по фігурі, а не ходити «в мішку». У декого є певні особливості фігури, тож підібрати їм готовий одяг складно, а я шию для них сукні та блузки»,  – розповідає вона.

Справу доводиться мати з різними завданнями – від виправлення помилок інших майстрів до латання пошкодженого одягу.

«У мене навіть зашивають протерті джинси, тому що це мені вдається ідеально. Для того, щоб залатати річ, я ніколи не використовую наклейок, тому що вони дуже впадають у вічі. Я вважаю, що краще акуратно зашити, тонесенький шов на куртці виглядатиме як зам’ятина, і його не видно ані здалеку, ані зблизька, на відміну від яскравої наклейки», – говорить підприємиця.

Як пояснює майстриня, вона навіть навчила б своїй справі дітей з будинку школяра, тому що у неї –  все просто та за мірками, немає купи розрахунків.

«Нас навчали декількох варіантів, але безпримірочний мені подобається найбільше. Мірки знімаю в кожної людини індивідуально, в кожного індивідуальне плече, довжина талії, центр грудей, висота», – пояснює вона.

Постійні клієнти та карантин: чи варто закривати бізнес у кризових умовах

Попри напрацьовану клієнтуру, нині їй довелося зіткнутися з браком замовлень.

«У січні-лютому у мене була стабільність в роботі. У цій справі не потрібно вкладати багато коштів, тому що витрат мало. Заплативши податки та орендну плату, мала змогу заробляти для себе. Попри те, що клієнтів у зв’язку з карантином значно поменшало, закривати свою справу я не планую. До мене приходять постійні клієнти, навіть старші люди, які хочуть поговорити, поки я зашиваю їхні речі. Варто працювати бодай заради таких людей, які хочуть, щоб їх вислухали», – відзначає підприємиця.

Карантинні обмеження, зі слів підприємиці, вдарили по представникам різних сфер бізнесу та по гаманцю волинян.

«Клієнтура у мене дуже велика, приїздили люди з довколишніх сіл, Луцька, Берестечка, Сенкевичівки, навіть зі Львівської області. Люди мене знають. Зараз їм складніше доїхати сюди, тому що скасували багато автобусних рейсів. Ще одна перешкода – невпевненість в завтрашньому дні. Люди сиділи вдома два місяці під час карантину, і, якщо й мали запаси, зараз мають небагато грошей. Більшість простих людей взагалі не мають запасів. Бізнесмени перед Великоднем повкладали гроші в товар і думали, що на свято їх відіб’ють. А зараз той одяг висить і його ніхто не бере, тому що люди майже нікуди не ходять. Під час випускних раніше трохи шили сукні, а зараз випускні скасували. Дуже багато шили вишиванок, люди йшли до мене, тому що я сама розробила викройку на вишиту блузку і вона виходить дуже гарною. На кожну людину я крою індивідуально і вишиванка гарно лежить по фігурі і ціна у мене невисока. Також шили чоловічі вишиті сорочки»,  – розповідає вона.

Незважаючи на кризу, жінка налаштована працювати надалі та наголошує, що є універсальним фахівцем швейної справи.

«Раніше у мене не було жодних проблем з пошуком клієнтів, а тепер я вперше в житті зіткнулася з їх відсутністю. Пошити я можу все, що потрібно, наприклад, форму для різних торговельних закладів. Я спеціаліст широкого профілю. Якщо спеціаліст хороший і люди його знають, він не залишиться без клієнтів»,  – зауважує Діна Гомон.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: