18:52, 19 Серпня 2020

#БізнеСильні: підприємиця Алла Третякова пройшла шлях від 90-х на ринку до заснування комплексу поблизу Луцька

Старт бізнесу у 1990-ті, відкриття мотелю та ресторану та подолання карантинних труднощів: підприємиця Алла Третякова понад 20 років веде бізнес, розвинувши його від кафе на ринку до великого комплексу при в’їзді до Луцька.

«У готельно-ресторанному бізнесі головне – це клієнт, якого треба завойовувати», –  про свій шлях до успіху та принципи роботи інтернет-виданню «Волинь Online» розповіла у рамках проекту «#БізнеСильні» підприємиця Алла Третякова, яка заснувала комплекс «Зустріч» на території Луцького району. У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу Волині.

Від кафе на ринку – до ресторанно-готельного комплексу за містом

У сфері бізнесу підприємиця працює вже протягом двох десятиліть.

«Моя професія – товарознавець. Мені вже 57 років. У ті часи, коли ми закінчували навчання, була мода – продавці, товарознавці, а взагалі я мріяла бути медсестрою. Але я пішла в торговий бізнес, у якому працюю вже понад 20 років.  У 90-х ми з чоловіком взяли невелике кафе на «Завокзальному» ринку Луцька, яке також називалося «Зустріч», а потім ми потихеньку перебралися сюди, у цей комплекс. Тут працюємо вже років 17, а загалом – понад 20», – розповідає вона.

Власну справу жінка відкривала у 1997 році. Згадує, що тоді потрібно було здавати багато різних документів, довго чекати.

«Зараз цього немає, тепер усе простіше, аби лише було бажання у людей. Зараз, мабуть, небагато людей йдуть у підприємці, здебільшого молодь, тому що вони думають, що це легкий хліб. Але це не легкий хліб, особливо, коли працюєш не зі своїми, а з державними коштами, а потім думаєш, як їх віддавати. На ногах втрималися ті, хто починав раніше, зараз це трохи важкувато. Такий бізнес, як у нас, тим більше, під час карантину, вести складно. Зараз ми потрохи розпочали працювати»,  – зазначає підприємиця.

Стартовим капіталом для бізнесу стали кошти підприємиці та її чоловіка.

«Ми мали свої невеликі заощадження, допомагали також батьки, хоч вони були небагаті. Тоді була стабільність, для відкриття невеликого кафе ми не потребували значного капіталу. На ринку ми розпочинали з соків, бутербродів, потім потихеньку взяли спиртне. І так потихеньку: щось виторгуєш, якусь копійку собі збираєш. Звісно, мучили нас перевірки, які могли приходити енну кількість разів на тиждень. Різне було. Сильніші люди витримали, працюють, і ми серед тих людей. Ми з чоловіком ніколи не хотіли мати надто великий бізнес», – згадує вона.

Що найважливіше у бізнесі та чому не варто заздрити конкурентам

З її слів, у готельно-ресторанному бізнесі головне – це клієнт, якого треба завойовувати.

«Треба, щоб страви були смачні, щоб люди дякували, не буде клієнта, то і твій бізнес не буде утримуватися. Як може бути бізнес без клієнтів? У нас є велика зала, де святкують весілля. У центрі Луцька, мабуть, інакше – йдеш і зайшов кудись випити кави. Ми на околиці, але нічого, потихеньку тримаємося вже немало років. Одна з моїх адміністраторів пропрацювала майже 11 років, покоївки працюють 6-7 та навіть 9 років, швидше змінюються офіціанти – хтось виходить заміж, хтось їде на заробітки за кордон, а загалом все більш-менш стабільно. Перших клієнтів шукали завдяки рекламі у газеті, буклетам, між родичами, знайомими. До того ж, тут проходить траса і заїжджають люди. Допомагали діти, які рекламували заклад між своїми друзями та однокурсниками. Спочатку були невеличкі бенкети, потім пішло далі. З постачанням зараз значно простіше, ніж раніше. Колись ми самі їздили в магазини, брали там товар та сертифікати, а зараз є багато фірм, які все тобі приносять. Якщо ціна підходить, дають певний термін для оплати, всі документи», – розповідає підприємиця.

Усі будівлі комплексу зробили з брусу, який не потребує надто сильного догляду.

«Раз на п’ять років треба трішки підфарбувати. Дерево тепле, екологічно чисте», – пояснює Алла Третякова.

У закладі бувають клієнти не лише з України, а й іноземці.

«Одного разу позаторік у нас було весілля вихідців з екзотичної країни, але страви вони їли наші. Бували поляки, німці, навіть шотландець у традиційному вбранні», – розповідає власниця.

З її слів, зараз тут збираються лише невеликі бенкети, наприклад, хрестини, а великих весіль люди вже не роблять через брак коштів.

«З 13 до 16 години у нас є комплексні обіди, а ввечері люди поселяються у мотель. Мотель не може існувати без кухні, кухня без мотелю, усе в комплексі. У нас мотель на 13 номерів, максимально ми колись сюди заселяли 46 осіб, коли приїздили спортсмени», – говорить вона.

У закладі готують переважно страви української кухні, адже вони користуються найбільшим попитом серед клієнтів.

«Люди роблять весілля та бенкети, і всі переважно хочуть українську кухню. Можна приготувати страву з того самого м’яса, але з іншою обробкою та спеціями. На одному борщі з голубцями бізнес не зробиш, адже на бенкет треба щось краще. Заморські страви ми декілька разів практикували, але це, просто, не пішло», – пояснює підприємиця.

Власниця комплексу зазначає, що не цурається ніякої роботи і часом особисто допомагає на кухні.

«Коли ми відпочивали за кордоном, ми старалися дивитися на посуд, на страви, які їли, щось запозичували, наприклад, інгредієнти салату. Також я не цураюся ніякої роботи, можу вбрати фартух і піти на кухню, щось порадити, скуштувати. Мої хобі з дитинства – кухня і квіти. Деякі страви я готую сама»,  – розповідає Алла Третякова.

Вона стверджує, що ніколи не переймалася конкуренцією, адже у кожного є свій клієнт.

«Якщо у мене зайнято, я навіть можу направити людей в інший заклад. Я навпаки рада, що у людей є бізнес та клієнти. Коли білою заздрістю людям заздриш, тобі біла заздрість і вертається. Що толку з того, що говоритимеш про когось гидоту вставлятимеш йому палиці в колеса? Це неетично і негарно, у нас такого немає і не було», – говорить підприємиця.

Планування та вивчення ринку: поради тим, хто хоче відкрити власну справу

Для тих, хто планує започаткувати свою справу, вона радить, перш за все, дуже добре все прораховувати, бути реалістами, реально бачити, куди хочеш вкласти кошти, якщо вони у тебе є.

«Якщо їх немає, ти маєш подумати, де їх взяти і як їх віддавати. Обов’язково повинен бути план, все потрібно проаналізувати, вивчити спочатку кон’юнктуру ринку, чи буде твій бізнес бодай трішки рентабельним. Наприклад, друг відкрив кав’ярню, а моя буде більша чи менша, у центрі чи не в центрі, орендована чи власна? У нас, наприклад, земля власна, нам не треба сплачувати оренду, а в кого орендована, треба ще й це прораховувати. Вирахувати треба, чи ти зможеш опалювати приміщення, чи це централізоване теплопостачання, чи власні котли. Підприємця відкрити легко, але швидко доведеться звітувати. Тому треба знати, що у тебе «капатиме» якась копійка. Якщо не сьогодні, то завтра ти повинен вже мати якийсь дохід. Перш за все треба дати про себе рекламу, нині без реклами нічого не буде. Можна починати з чогось невеличкого. Наприклад, у нас є знайома, яка мала кафе і переобладнала його під швейний цех, вирішила, що буде там щось шити. Зараз вона продає одяг у Польщу. Якщо людина хоче, вона в будь-якому випадку доб’ється, хоча легко заробити гроші не вдасться»,  – зауважує вона.

Жінка переконана, що краще розпочинати з малого та поступово прямувати до більшого.

«У липні було 40 років, як ми одружені з чоловіком, і в нас був такий принцип – якщо ми розвиваємося, то за свої кошти, на інших ми ніколи не розраховували. Краще починати з меншого і потихеньку йти до більшого. Звичайно, поки станеш на ноги, термін великий, але краще потрохи, і знати, що нікому нічого не винний. Багато хто погорів на валютних кредитах, брав гроші в борг і розчарувався»,  – розповідає Алла Третякова.

Податки та невигідні кредити: що заважає розвитку українського малого та середнього бізнесу

Алла Третякова нарікає, що в Україні, на жаль, досі не існує такого поняття, як сімейний бізнес.

«У мене сім’я, двоє дорослих дітей. Вони теж мають вищу освіту, але донька хотіла розпочати десь працювати і каже, що зарплата майже нульова. Їй також довелося оформляти підприємця, тому що в Україні не існує такого поняття, як сімейний бізнес. Якщо працює ціла родина, всі мають бути підприємцями і платити податок. Це, звісно, невигідно», – зауважує вона.

Малий бізнес, як зауважує підприємиця, не може існувати без підтримки.

«Як я розумію малий бізнес? Наприклад, є ринок. Людина там має невеликий контейнер, торгує одягом, вклала в це якісь свої кошти, дивиться, планує. Зараз підприємцям трохи йдуть на поступки. Постачальники зацікавлені, щоб їхня продукція реалізовувалася. Якщо вони щось купують, то дають підприємцям під певний термін. Раніше такого не було, людям так не довіряли. Доводилося їхати в інше місто, купувати там речі, щоб їх потім продати. А ще люди тоді трохи займалися нечесними торгами. Потім люди потихеньку взнавали одне одного і почали давати під реалізацію. Малий бізнес без підтримки не може існувати, це не так просто. Коли ми це все починали будувати, певна річ, брали кредит. Його важко виплачувати, але без нього такий комплекс не побудуєш, хоч у нас і були власні невеликі заощадження. Беручи його, потрібно мати і підзаставні матеріали, і розуміти, що хочеш відкривати. Банки вже теж обпеклися на своїх клієнтах, адже не всі люди змогли віддати кредити, особливо валютні»,  – розповідає вона.

Одним з нагальних критичних питань розвитку малого бізнесу, як зауважує Алла Третяк, є рівень оподаткування, «непідйомний» для багатьох.

Ще однією проблемою, що заважає комфортно почуватися підприємцям, з її слів, лишаються кредити на невигідних умовах.

«Якби були доступні кредити, люди могли б розвиватися. Наприклад, яблука гниють і падають, то чому б не зробити міні-завод з переробки на пюре? Ми зараз купуємо його за кордоном, а тут люди не мають як розвиватися. Комбайни коштують мільйони. За кордоном людям дають кредити на 25 років з відстрочкою на 2-3 роки: люди розвинулася і далі щось роблять. Зараз нав’язливо банки пропонують кредити, малі відсотки приваблюють людей, але кредити –  це нелегкий хліб, тому треба уважно рахувати, скільки тобі доведеться платити. Відсотки кредитів зменшили, але зменшили і терміни сплати, тому за місяць підприємці змушені платити великі суми, 25-30 тисяч», – говорить підприємиця.

Знову рушати вперед: відновлення роботи після карантину

Підприємиця зізнається, що карантин суттєво вплинув на її бізнес.

«Карантин дуже вплинув на нас. Як кажуть, потяг їде на кілометр вперед, а потім відкочується на третину кілометра назад, потім знову їде вперед. Важко рушати знову вперед, але завдяки тому, що люди у мене офіційно оформлені, вони повернулися на роботу. Ще один плюс – те, що людям виплатили державну компенсацію. Ми платили податки за найманих працівників і нам компенсували за ці два-три місяці кошти, хоча це мізер. Люди розуміють, стараються. Зараз ще не надто можна працювати. Добре, що у нас є різні зали, можна обслуговувати клієнтів на вулиці. Але вже в мотель люди потихеньку поселяються. Скажімо так, не нуль, але ще не вершина. Це перша в моїй справі настільки сильна криза. Були періоди, коли людей було менше, ніж чекаєш, але цього разу ми просто мусили зачинитися, тут була тільки охорона. Ми щось підфарбовували, робили ремонтні роботи, але не працювали. Були на строгому карантині, оскільки хвилювалися за людей, щоб вони до нас повернулися, мріяли температуру працівникам. У нашому колі, на щастя, немає людей, які захворіли»,  – розповідає вона.

Попри кризу, підприємиця не планує закривати бізнес та вірить, що тимчасові труднощі можна подолати.

«Ми платимо туристичний збір, водний, транспортування газу надземне і підземне, хоч газ провели за власні кошти, хіба що за повітря не платимо. Я завжди вчасно за все сплачую. Ми перейшли на тверде паливо, тому що газом опалювати нереально, астрономічні суми, особливо взимку, коли клієнтів менше. Бізнес точно не закриватимемо, тому що треба працювати, треба жити, я не звикла сидіти вдома без роботи, це моя стихія, в якій я як риба в воді. Будемо сподіватися що у нас усіх все буде добре», – зазначає Алла Третякова.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: