#БізнеСильні: Оксана Шнайдер з Маневиччини відкрила кабінет психологічної підтримки, де провадить приватну психологічну практику

Робота, яка приносить задоволення та допомагає людям: психолог з Прилісного Оксана Шнайдер два роки тому відкрила власний кабінет.

Чому штучний інтелект не зможе замінити психолога, які проблеми найбільше турбують волинян і чому важливо вміти бути щасливим , розповіла інтернет-виданню «Волинь Online» у рамках проекту «#БізнеСильні» підприємиця Оксана Шнайдер, яка надає психологічні послуги. У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу Волині.

Жінка розповідає, що здобула дві вищі освіти і протягом тривалого часу пропрацювала практичним психологом у школі.

«Я маю дві освіти – перша освіта педагогічна, вчитель початкових класів з додатковою спеціальністю «психологія», згодом на факультеті післядипломної освіти я отримала освіту психолога. Одразу я працювала у рідній школі в Прилісному вихователем пришкільного інтернату, та згодом доля закинула на Камінь-Каширщину,  де у сільській школі я вперше отримала посаду практичного психолога. До мене у цій школі такого спеціаліста не було, а тому довелося з нуля будувати психологічну службу. Там я пропрацювала 14 років. Так вийшло за сімейними обставинами, що я знову повернулася у рідне Прилісне. Тут понад півтора року працювала вчителем початкових класів.  Коли створювалась Прилісненська ОТГ, я була однією з тих, хто «поставив її ноги». З самого початку створення гуманітарного відділу я була виконувачем обов’язків, а після конкурсу призначена на посаду начальника гуманітарного відділу. Пропрацювала на цій посаді лише рік, бо мене кликала й не давала спокою давня мрія – відкрити власний кабінет психологічної допомоги»,  – говорить вона.

Від роботи шкільним психологом до власного кабінету

Після роботи на посаді шкільного психолога вона відкрила власний кабінет, адже їй подобається працювати з дорослими клієнтами. До того ж, допомогти можна лише тому, хто сам звертається по допомогу.

«Допомогти тому, хто сам цього не просить, неможливо. А в роботі шкільного психолога переважає саме робота з тими, кого до тебе привели, а не хто сам прийшов. Окрім того, мені хотілося працювати з дорослими, працювати так, як я сама вважаю за потрібне з огляду на свій досвід та на свою кваліфікацію, а не так, як цього вимагає інструкція чи посадові обов’язки. Під час роботи у школі, ми разом з колегами на рівні району та області проводили тренінги, семінари. Я неодноразово була переможницею конкурсу «Творчі сходинки педагогів Волині», маю багато напрацювань. Дуже подобалося працювати з дорослими. Я зрозуміла, що у громаді я не спрацююся, тому що надто принципова, маю свої переконання та погляди на життя, які дуже часто суперечать з начальством. Тоді я все ж таки вирішила започаткувати свою власну справу, а тому звернулася у центр зайнятості та зареєструвалася як підприємець», – зазначає психологиня.

Справу вона розпочинала з нуля, не було навіть у кого запитати про те, як відкрити саме кабінет психологічної допомоги, то ж інформацію довелося шукати в інтернеті.

«Спочатку я орендувала кабінет у поліклініці. У цьому приміщенні я працювала понад рік, поки люди про мене дізналися. Після цього переїхала у приміщення, де працюю зараз і де мені більш зручно та комфортно. Тут я не залежна ні від чийого графіку, можу працювати у суботу, неділю, по вечорах тощо. На Маневиччині приватну психологічну практику розвиваю лише я, а от в інтернеті конкуренція дуже велика, тому що там дуже багато психологів пропонують свої послуги. Це психологи з різних країн, не лише з України. Наші емігранти, які живуть у різних країнах, люблять звертатися все ж до українських та російських психологів. За кордоном, по-перше, дуже дорого, а по-друге, менталітет, мабуть, інший», – розповідає психолог.

На її думку, штучний інтелект не зможе замінити людину-психолога.

«Наприклад, кожна людина шукає свого психолога, а цього бота не запрограмуєш на всіх, це буде щось більш загальне, стандартне. А ситуацій стандартних у реалі не буває, кожна людина і кожна ситуація індивідуальні, а тому й працювати завжди доводиться індивідуально. Потрібно, щоб психолог і клієнт підходили один одному за мисленням, менталітетом, ціннісними життєвими орієнтаціями. А от зашкодити бот може. Коли людина йде до психолога, вона повинна відчувати себе в безпечному та комфортному середовищі, важливо їй не зашкодити. Фахова підготовка відіграє роль, але психолога обирають передусім як людину, особистість. Людина тягнеться до людини»,  – зазначає Оксана Шнайдер.

Вона пригадує, що складним був перший випадок у її практиці, коли підприємиця тільки розпочинала працювати у кабінеті. Саме це й спонукало ще з більшим ентузіазмом братися до власної справи та ще більше вчитися, вдосконалювати свої знання та навички.

Робота онлайн та наживо, недооцінення роботи психолога та значимість його послуг

За часом сеанс у психолога повинен тривати годину, 50-60 хвилин.

«Але у нас немає такої культури, часом з людиною проводжу по 2-3 години, хоча це терапевтично не надто правильно. Ті, хто звертається в інтернеті, особливо з інших країн, слідкують за часом дуже правильно. Для того, щоб вирішити одну проблему, наприклад, дитячу травму, потрібно 10-15 сеансів»,  – пояснює вона.

Щодо відмінностей між роботою онлайн та офлайн, вона зазначає, що живе спілкування ефективніше, однак є випадки, коли воно неможливе.

«Звісно, живе спілкування краще, ніж онлайн. Були люди, які боялися прийти, приїхати, приїздили з рідними. А потім вони протягом двох годин не могли з кабінету піти, так їм тут сподобалось. А декому онлайн краще, тому що не потрібно одягатися і кудись йти. Є люди з різними фобіями, такі, які бояться кудись вийти. Як виявилося, на теренах Волині є багато людей, які не можуть вийти на вулицю, бояться. Хоча багато фобій надуманих. Зверталися українки, які застрягли в Італії під час пандемії. Вони дуже хвилювалися. Тоді багато хто, як і я, працювали в інтернеті безоплатно або за донейт», – розповідає Оксана Шнайдер.

Як зауважує підприємиця, багато хто з наших співвітчизників недооцінює роботу психолога.

«Я стикалася з тим, що люди не розуміють різниці між психологом, клінічним психологом і психіатром. Але всі ці спеціалісти, хоч мають і схожу назву, все ж вони вирішують різні проблеми, в них зовсім різні сфери діяльності та завдання. Дуже багато людей мають тривожності та фобії. Багатьох дівчаток-старшокласниць до мене приводили мами, а потім за 3-4 сеанси вони переставали займатися, бо вважали, що психолог не допомагає. Я не кажу, що можу всім підійти, але психолог – це не лікар, який дає таблетку, яка безумовно має допомогти. В нашому випадку все ж таки людина працює сама, психолог лише направляє та корегує, допомагає людині провадити зміни над собою та своєю поведінкою. Якщо клієнт хоче працювати над собою і щось змінити, то результат завжди буде»,  – зазначає психолог.

Психологічна допомога, з її слів, повинна бути оплаченою, адже людина повинна відчувати значимість таких послуг.

«Психологічна допомога така, що людина повинна пропрацювати сама, заплатити значиму для себе суму. Я завжди йду на поступки, коли людина каже, що сума для неї непідйомна. Людина має цінувати те, що вона робить. Тобто, оплата повинна бути значимою для людини. Особливо, у випадках з залежностями», – зауважує Оксана Шнайдер.

Тривожності, фобії та паніка: з якими проблемами звертаються до психолога волиняни

Серед найпоширеніших проблем, з якими звертаються клієнти до Оксани Шнайдер: панічні атаки та тривожні стани, розлади харчової поведінки (нервова анорексія та нервова булімія), різні види залежностей та співзалежна поведінка.

Як зізнається психолог, під час роботи іноді буває шок від почутого, тому що це суперечить її реальності, і не подати вигляду людині, що це тебе шокувало, дуже складно, однак з часом цього навчаєшся.

Оксана Шнайдер постійно навчається, підвищує своє кваліфікацію. Пройшла сертифіковане навчання за такими програмами: «Теорія і практика консультування», «Методи арт-терапії у роботі з особливими дітьми», «Інноваційні технології арт-коучингу у роботі з різними категоріями населення», «Методи арт-терапії у роботі з залежностями», «Супервізія в арт-терапії».

«Залежності є дуже різні. Залежність – це форма поведінки. Здатність до залежної поведінки може сформуватися у дитинстві. Якщо людина захоче, наприклад, подолати алкоголізм, скоріше за все, з часом це переформується в якусь іншу залежність, якщо це не пропрацювати. Нещодавно мій знайомий сказав, що щодня мусить випити кока-коли, а я знаю, що він – закодований алкоголік. Тобто, залежності не так просто позбутися. Дуже багато тих, у кого залежність від ігор, таких я знаю навіть серед знайомих. Однак, якщо мене просять про допомогу знайомі, толку буде мало. Зі знайомими краще не працювати, це буде знецінено. Клієнт має бути незнайомою людиною. З рідними та знайомими я працювати не можу, це суперечить психологічній етиці. Усі думають, що наркоман і алкоголік – це найстрашніші види залежностей. Так, вони належать до хімічних залежностей, тому що змінюють хімічний склад в організмі людини, але і ігроманія, і решта залежностей теж мають дуже плачевні наслідки. Дуже поширене також накопичення, шопоголізм», – зазначає вона.

Щодо агресії в інтернеті, психолог зауважує, що у наших співвітчизників немає культури проявляти емоції.

«У «Фейсбуці» люди висловлюють те, що не можуть сказати у повсякденному спілкуванні. У нас немає культури проявляти свої емоції. У реальному житті вони їх дуже часто не проявляють. Десь на роботі промовчали, ще десь промовчали, а потім це все накрутилося, нашарувалося і йде, кажуть, «як в зливну яму», хтось на дружину, на дітей, на слабшого. А у «Фейсбуці» можна вилити все і потім стерти», – зазначає вона.

Те, що нас дратує, як наголошує психолог, вказує на проблеми в нас самих.

«У мене троє дітей. На чужих дітей можеш так не дратуватися, а на своїх дратуєшся. Що таке роздратування? Проблема роздратування – в нас. Чому нас це конкретно дратує? Якщо тебе якась ситуація злить, потрібно думати: «А чому вона мене так зачіпає?». Тому що люди вільні чинити так, як вважають за потрібне. Коли ставиш питання про те, чому воно тебе дратує, знаходяться відповіді. Ті, хто нас дратують, вказують на конкретну проблему в нас», – пояснює вона.

Самореалізація та різниця між чоловіками та жінками

Психолог пояснює, що різниця між чоловіками і жінками все ж є, зокрема в уявленні про щастя та самореалізацію.

«Кожен проходить свою ініціацію, і жінка, і чоловік. Я колись вважала, що немає різниці між чоловіками і жінками, але згодом зрозуміла, що це не так. Якщо жінка схоче, вона може бути успішною в бізнесі, але вона може бути щасливою і коли сидітиме вдома, в колі своєї родини. А чоловік навряд чи зможе бути щасливим, ніде не працюючи, не реалізовуючи себе в суспільстві. Йому треба чогось досягати. Колись у школі хвалили тих, хто отримав п’ятірку та ганили тих, хто отримав двійку, як хлопців, так і дівчат. Хлопця все ж треба хвалити за досягнення, а дівчинку потрібно просто любити. Якщо дівчині тато з мамою в дитинстві сформували правильну самооцінку, вона і по житті себе поставить правильно. Захоче в політику – піде в політику, але, зазвичай, щасливій жінці, напевно, не треба політика. А чоловік повинен чогось досягати, відчувати себе значимим у суспільстві, що він щось здобув для сім’ї.  Ми рівні в правах, жінка має право на все те, що й чоловік. Але є різниця в жіночій та чоловічій ініціації. Часто мама настільки любить сина, що не відпускає від себе, навіть якщо він поїхав вчитися чи десь живе, вона дзвонить йому по 10 разів, таких мам у мене було багато. Ставитися до сина: «А чому він мені не подзвонив?» щодня, мабуть, неправильно. Син має сам себе «зробити», тому що він повинен досягти чогось в житті і потім цим пишатися. Той, кому все дали, навряд чи це оцінить, навіть в найбільш забезпечених родинах. Є мільйонери, які все одно своїх дітей навчають заробляти», – зауважує вона.

Як приклад вона наводить історію знайомих з часів, коли ще працювала психологом у школі.

«Я мала знайомих, чоловіка та жінку, в яких були старший син та молодша дочка. Батько сказав сину, який познайомився з дівчиною і хотів піти з нею жити окремо: «Якщо хочеш жити чи зустрічатися з дівчиною, то спочатку зароби на неї і на себе». Тобто, «зароби на дівчину». Цей чоловік був бізнесменом, мав фірму та був готовим допомогти синові, але той повинен був заробити на все сам. Тато лише міг допомогти синові – дати засіб для заробляння, в цьому випадку це була вантажівка. Дочку ж цей чоловік дуже балував і дуже скрупульозно ставився до всіх її кавалерів. Я цього на той час не розуміла, а згодом проаналізувала і побачила, наскільки він був правий. Дівчинку тато оберігав і дивився, хто біля неї, щоб поряд були достойні хлопці, які зможуть чогось досягати, тобто «заробити на себе й на неї». Сина він теж любив, готовий був дати йому засоби для того, щоб той заробив, він спонукав сина до цього»,  – розповідає психологиня.

Іноді клієнту буває складно допомогти, адже він сам не просить допомоги, а перебуває під гіперопікою батьків.

«Одного клієнта привела мама – хлопець з посттравматичним стресом, внаслідок чого зловживає алкоголем. Однак не можна допомогти тому, хто сам допомоги не просить. «Не можна нікого силоміць наздогнати та вчинити йому щастя». Людина має хотіти змін сама. Якщо він випиває, а мама готова платити за сеанси з психологом, це знову ж таки гіперопіка – він ходитиме до мене, а мама нехай платить. Так він буде до ста років на маминій шиї»,  – розповідає вона.

Недосконалість законодавства для підприємців та чи може праця психолога бути прибутковою

В Україні,як визнає психолог, надто високі податки для підприємців, зокрема це відчуває малий та середній бізнес.

«Той, хто хоче працювати легально, мусить постійно платити ЄСВ, прибутковий податок, сплачувати за оренду приміщення. Я вирішила не відступати і утримувати свій кабінет для прийому очних клієнтів, мені тут зручніше працювати. Окрім того, я можу як підприємець співпрацювати з організаціями та брати участь у різних проектах. Під час карантину у мене були періоди, коли я не працювала.  Загалом я не відношу свою діяльність до підприємництва. Я роблю те, що люблю, що мені подобається. Я цим живу. Я психолог, арт-терапевт, тому в роботі я найчастіше використовую арт-терапевтичні методи та техніки, а це різні види мистецтва та творчості. Останнім часом я дуже полюбила такий різновид творчості як миловаріння. Я все більше цим захоплююся, уже створила окрему сторінку в інтернеті саме для своїх мильних шедеврів і пробую це поєднати з психологією», – зазначає вона.

Власну справу психологиня має вже більше двох років. За цей час було багато клієнтів, але, звісно, не так багато, як хотілося б.

«Часом у день звертається один клієнт, бувало і по чотири на день. У мене зараз два постійних клієнти, яких я веду – в однієї сьома сесія, в іншої – восьма. Чи може приватний кабінет психолога бути прибутковим? У Києві, думаю, може, там є цілком успішні психологи. За два роки роботи і я вже напрацювала свою клієнтську базу, вже працює «сарафанне радіо». До мене приїздять клієнти з Каменя-Каширського та Луцька», – розповідає Оксана Шнайдер.

Вміти бути щасливим: чому важливо любити те, що робиш

Оксана Шнайдер зазначає, що щаслива завдяки своїй роботі і вірить, що її діти також будуть щасливими.

«Якщо людина дійсно любить те, чим займається, особливо, якщо це будь-яка творчість, то не варто боятися відкривати свою справу. Якщо робиш те, що дуже любиш, те, чим ти гориш, завжди будеш успішним. Попри те, що я не заробила великих статків, я вважаю себе успішною, тому що я щаслива. Я щаслива в своїй роботі, багато в чому змінила себе, розвиваюся у цій сфері і мої діти це бачать. Найкращий спосіб навчити своїх дітей бути щасливими – це стати щасливим самому. Тоді діти вміють бути щасливими, коли вони цьому вчаться саме від своїх батьків. Тому я своїм дітям показую приклад, я вчу своїх дітей бути щасливими саме тим, що я щаслива», – наголошує психологиня.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.