19:00, 23 Липня 2018

Американська мрія та те, що вражає на Алясці: лучанка розповіла про життя в США

Про білі ночі та лише дві пори року, ціни на Алясці, те, чи варто їхати туди тим, хто мріє заробити багато грошей,  ставлення жителів штату до «американської мрії», представників ЛГБТ, знедолених корінних американців та запис у спортклуб, що несподівано  став зустріччю з коханим розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» лучанка Анастасія Боен, яка торік переїхала у найпівнічніший штат США та вийшла заміж за американця.  

Як випускниця СНУ потрапила на Аляску

Я їхала за програмою «Au Pair», і тут була сім’я, яка мене вибрала. Тому так вийшло і я потрапила на Аляску. Я не хотіла на Аляску, мені не подобається Аляска. Програму я знайшла, коли була на останньому курсі бакалаврату. Спочатку хотіла їхати в Голландію, тому що це найдешевше, а потім подумала, чому б не спробувати. Я спеціально здала на права, а потім забула про програму і почала готуватися влітку 2016 року, всі документи зібрала у квітні-травні 2017 року, а приїхала на Аляску 21 серпня. Я нічого не купувала, за програмою ми живемо у сім’ї, яка платить за все, тобто, за проживання та харчування. Звісно, в кафе за тебе не платитимуть, але для того, щоб жити вдома і харчуватися, грошей вистачає. Я забула вушні палички і спонджі для очей, коли збиралася, і тут маленька пачка мені обійшлася в 4 долари. Я ніколи не забуду цих цін, хоча мама мене заспокоювала. Як потім виявилося, я, просто, зайшла у магазин середнього вищого класу, де скуповуються не всі.

Сім’я тут виявилася поганою. За цією програмою тиждень потрібно жити у Нью-Йорку, на орієнтації, адже це програма для роботи з дітьми, я їхала як няня. Нормальні агентства відправляють людину в Нью-Йорк, вона там живе, вчиться доглядати за дітьми. Коштує це все аж 400 доларів. Моя сім’я сказала, що для них це надто дорого, а потім, коли я з ними ходила у магазин на закупи, вони витратили 300 доларів на харчування на тиждень. Я подумала: «Так, серйозно, вам 400 доларів було багато?». У підсумку, я одразу поїхала не в Нью-Йорк, а на Аляску.

Кава у «Макдональдсі» коштує долар, в «Старбаксі» дорожче – до п’яти доларів. До слова, Аляска – єдиний штат, де багато придорожніх кафе, фургончиків, у яких роблять каву. Зазвичай, саме там кава найсмачніша. Мені дуже подобається кав’ярня  «Kaladi Brothers», де, мабуть, найсмачніша кава у місті. Для американських зарплат п’ять доларів за каву це фігня, оскільки у них зарплата – 1200 доларів на два тижні, тобто, мінімум 2400 доларів на місяць. Великий відсоток зарплати у них йде на оренду житла, зароблені за тиждень гроші треба віддавати за оренду житла на місяць. Житло тут дуже дороге. Дешевше мати машину, ніж жити в квартирі, машини можна знайти дуже дешеві. В принципі, вони не жаліються, я бачу доступність багато чого за цінами. Я можу хоч щодня купувати собі манго, вони коштують лише долар. Я пробую різні кабачки, яких тут є багато видів. Можна жити середнячком, а харчуватися, як король. Тут можна скрізь купити лобстери, з’їсти їх в кафе, де вони коштують 20 доларів. Це дорого, тому що зазвичай вони на прийом їжі для двох людей витрачають в середньому 30 доларів, на вечерю більше. Уяви – 50 гривень витратити на вечерю на двох людей, так не поїси ніде, хіба макарони купиш у «Сільпо». Хто має свій дім, тому легше, якщо брати будинок в кредит, сплачувати треба приблизно стільки ж, як за оренду квартири. Вигідніше, звісно, свій дім.

Деякі ціни однакові, наприклад, бензин в Україні такий самий за ціною. Зрозуміло, хліб тут коштує дорожче. Середній рівень життя дорожчий, тому найдешевший хліб коштує два долари. Це найгірший хліб, якого ніхто не хоче. Я вже не пам’ятаю, коли їла свіжий хліб, тому що тут в пекарні такий хліб коштує приблизно вісім доларів. Дещо в Україні дешевше, в Україні є базари, де можна знайти молоко і сметану за дуже низькими цінами, картоплю, моркву. У нас є ліси, де можна безплатно гриби, чорниці, малину без ліцензії. Тобто, у нас є можливості для виживання. А тут запасів не роблять. Є кладовка, де купа різної їжі, зазвичай, макарони з сиром, але в них немає такого, щоб вони збирали картоплю, цибулю, закрутки вони взагалі не роблять. Продаються маленькі баночки по 250 мілілітрів для тих, хто хоче зробити собі закрутку. Я не бачила тут трилітрових банок. Вони не роблять закрутки, тому що в магазині завжди можна купити помідори, огірки, вони завжди будуть за доступною ціною. Але огірки тут несмачні.

Мені не подобається, що тут за все треба платити, навіть за те, щоб ловити рибу. Тут є цілі ставки з лососем, риби там жирнючі, але для того, щоб його ловити, треба платити 50 доларів за ліцензію, плюс за оснащення. Якщо ловиш лосося і відпускаєш, можеш не платити, але якщо хочеш з’їсти його, мусиш платити. Для тих, хто має багато грошей, на Алясці багато цікавого – тут є фйорди, де ніколи не тане сніг, глетчери, тобто, льодовики, маючи гроші, можна побачити дуже багато класного, ходити на рибу. Ми бачили пару, яка і на рибалку ходила, і в столиці побувала, хоча туди можна лише летіти, і ходила з круїзом.

Зимові розваги у найбільшому місті Аляски

Аляска – це своєрідне місце зі своєрідними розвагами. Тут дуже довга зима, майже в кожного є snow machines для того, щоб кататися на снігу горами. Будемо це пробувати. Я кажу своїй подрузі з південного штату, що не люблю Аляску і хочу переїхати, а вона каже: «Ти що, тут так класно, тобі треба тільки вибрати, що робити взимку». Ми живемо близько до цілої купи рекреаційних комплексів, гір. Можна їздити на підйомниках, кататися на лижах, ковзанах, тут є торгові центри, де можна цілий рік кататися на ковзанах. Тим, хто любить зимові розваги, тут багато різного можна робити. Взимку жителі Аляски розважаються, це вважається не сезоном, тому що холодно і нормальні люди сюди не їдуть, а влітку починається сезон кемпінгів, продається дуже багато всяких речей для цього, намети. Ми нещодавно їздили на озеро, каталися на jet-ski, водному мотоциклі, ходили з наметами та спальними мішками, тут кожен має спальний мішок. Влітку в центрі відбуваються різні карнавали, взимку відбуваються собачі та оленячі перегони, на які приїздять дивитися туристи. Ціни на попкорн чи каву там високі.

Аляска найбільший штат, але густота населення тут одна з найменших, в місті Анкоридж живе 60 % населення штату. Є міста, де живе лише по 50 людей і відстані, звичайно, величезні. Мені не подобається жити в Анкориджі, тому що звідси можна поїхати лише у двох напрямках – на південь і на північ, а на захід чи на схід їхати неможливо, тому що там океан. На південь від Анкориджа є лише п’ять міст, далі можна лише їхати кораблем або летіти. Виїжджаючи з міста до найближчої заправки дістаєшся через годину, до наступної –  через дві години. Біля доріг є рекреаційні зони з туалетами, що вражає, але там не тягне мережа.

На північ від міста розташована резиденція Санта-Клауса, є також дуже популярне місто Фербенкс, де дуже холодно взимку і дуже спекотно влітку. Що вражає на Алясці – білі ночі, північне сяйво, лося я вперше побачила на Алясці. Але жити тут постійно, мені здається, дуже сумно. Анкоридж доволі маленький порівняно з іншими американськими містами, тут майже нічого немає.

Саме на Алясці знаходиться найбільш північне місто Америки – Барроу. Туди можна потрапити тільки літаком або кораблем, за містом простягається океан. Там цікаво, але все дороге, тому що живуть лише нафтовики, або native, тобто, корінні американці, ті, які там народилися. Тут можна, наприклад, купити заморожену піцу за чотири долари, а там – за 15, галон молока тут коштує три долари, а там вісім.

Труднощі життя на Алясці: депресивна полярна ніч та безробіття

Таке життя на Алясці – дике, важке. Воно важке тому, що сонця не вистачає і в жінок починаються різні здвиги, просто стає важко, змінюється гормональний фон, не вистачає вітамінів. Мені, наприклад, дуже важко, у мене були проблеми з гормонами ще коли я була в Україні, а тут це все загострилося. У мене часто змінюється настрій. Взимку постійно ніч, ти не розумієш, коли день, не бачиш його, здається, що живеш як вампір, починається якась депресія. Влітку завжди світить сонце. Я колись спілкувалася з дієтологом і дізналася, що коли спиш при освітленні, збиваються ритми їжі. А тут цілу добу або ніч, або день.

Тому якщо хтось думає: «піду поживу на Алясці», я не знаю, хто взагалі в здоровому розумі таке скаже, чому тут жити. Раніше тут було дуже багато нафтових родовищ, люди приїжджали на рибу, тут дуже хороші зарплати. Якщо їдеш за програмою «Work and travel», зарплата у тебе на рівні штату, а якщо їдеш за «Au Pair», зарплата скрізь однакова – чотири долари на годину. За програмою «Work and travel» зарплата може досягати 15-25 доларів за годину. Тому сюди їдуть працювати з рибою, якої тут дуже багато.

Тепер мінімальна зарплата у штаті Колорадо вища, ніж на Алясці. Все змінюється, Трамп прийшов до влади, шахти позакривали, позакривали нафтові родовища, люди безробітні у штаті, тому я не бачу перспектив, заради яких можна їхати на Аляску, щоб заробити. В інших штатах можна заробляти більше і там дешевше життя. Порівнюючи ціни, тут вони найвищі, ніж деінде, де я бачила. В Макдональдсі є доларове меню, а на Алясці ціни в ньому становлять від 1,5 долара. Але тут немає податків. В Анкориджі не платять податок на їжу. Хоча в Україні податок становить 20 %.

Що таке американська мрія для американців та мігрантів

Взагалі американська мрія – це мати свій будинок, сім’ю, машину і ходити на роботу з 9 до 6 години. Я не бачила американців, які казали б: «У мене є американська мрія», тому що це була мрія емігрантів. Американець у 2-3 поколінні не казатиме, що мріє мати дім, машину і сім’ю, для них це саме собою зрозуміле. Вони нормальні люди, кожен живу у своєму будинку, машини мають майже всі, тому що вони недорогі, з однієї зарплати можна купити авто. Сім’ю створюють переважно після 35 років. У мене з чоловіком різниця віку у 10 років. Його родичі і друзі дивуються: «23, куди ти заміж вийшла, навіщо це тобі, дитино?».  Вони закінчують школи, потім вчаться в коледжі, де починають гуляти, шукати себе, потім йдуть на роботу у 25-26 років, вони молоді, пробують життя, визначаються з професією, життям, 29-30 років тут вважається дуже молодою людиною, а у нас 30 років це вже стара діва.

У мене американська мрія трохи інша, але мені подобаються можливості, що я можу мати машину. Якби мені рік тому сказали: «Настя, у тебе буде своя машина», я сказала б: «Щооо? Що за дурниці, скільки мені треба нирок продати, щоб її мати?». Тут значно дешевше отримати машину. Авто, яке має на одометрі 180 тисяч миль, ніхто і задарма не візьме. В нас машина 2008 року з таким показником коштувала чотири тисячі доларів, а тут  вона коштуватиме півтори-дві тисячі. Я мрію про своє, я дуже люблю подорожувати і мені дуже подобаються можливості американського паспорта, з яким можна їздити без віз майже куди завгодно.

Знедолене корінне населення найбільш північного штату США

Їх тут дуже багато, в Америці можна за штатами подивитися онлайн співвідношення чорного населення до білого, вважається, що там, де більше чорного населення, більш кримінальні регіони. Тут дуже багато native, корінних американців. У мене найкращий друг чоловіка native, хоча я б по ньому це не сказала, я їх уявляла більш засмаглими, з косичками. Вони бувають native  у третьому поколінні. Привілеї бути native величезні, тому що для них безплатна медицина, безплатне навчання (а навчання в американському виші – це 40-50 тисяч доларів на рік мінімум). Друг мого чоловіка вивчився на стоматолога. Корінні американці тут часто бомжі, хоч для них все безплатне, вони рідко вибиваються в люди. Вони спиваються, мають нестійкість до алкоголю, трошки випивши, їх вже «уносить». Американці навіть жартують про них: «Скільки треба native, щоб вкрутити лампочку? Відповідь голосом native: «ніскільки, ми п’ємо у темряві».

Також тут є самоа, які не корінні аляскинці, вони з островів Тихого океану. Чорних тут небагато.

Корінні стоять на вулицях і просять грошей, вони не працюють, живуть на допомогу від держави, їх не чіпають, тому що чіпати безхатьків немає сенсу. Є притулки, де вони живуть взимку. Переважно вони не дуже розумні і такі їхні представники, як друг мого чоловіка – велика рідкість.

Ставлення американців до представників ЛГБТ та феміністки у США

Нещодавно тут був гей-парад, я читала, що американські блогери пишуть: «Якщо вам не подобаються геї та лесбійки, не їдьте в Америку, тут  до цього ставляться нормально, якщо ви не готові це прийняти, то не їдьте». Люди скрізь різні. Мій чоловік це все ненавидить, він дуже віруючий і каже, що Бог так не створював людей. Він працює у спортивному клубі і його послали працювати на ЛГБТ-парад і він мусив продавати membership, абонементи у клуб на тиждень чи місяць. Він був дуже злим, його це все бісило. Він казав, що Бог це все, якщо захоче, зруйнує, а він не хоче в цей момент бути поряд з такими людьми.

З феміністками інколи доходить до абсурду. Зараз є така фішка, якщо ти кажеш: «Спокійно, леді», жінки починають сваритися, що їх ідентифікують за статевою ознакою. Це доходить до такого абсурду, як у нас.  Я розумію боротьбу за те, щоб жінки могли голосувати, носити штани, але не треба з цим перебільшувати. Тут дуже бояться когось образити, щось не те сказати. Мені тут дуже комфортно, я вже забуваю, якою мовою я де спілкуюся.

Погода на Алясці та улюблені місця відпочинку аляскинців

По суті, тут тільки два сезони, зима і весна, тому що літом це назвати складно. Адаптуєшся, акліматизуєшся, звикаєш до такої погоди і здається, що 20 градусів це спека. Хороша погода буває дуже рідко. Взимку буває температура до мінус 20 градусів, але тут це легше переноситься. Навесні все мокре, восени дуже гарно, тому що багато дерев, що вкриваються золотом.

Дуже часто жителі Аляски літають на Гавайї, тут є прямі рейси, літають  також у Мексику, вони багато відпочивають. Але я зустрічала багатьох людей, які ніколи не виїжджали за межі штату і їм тут всього достатньо.

Візит у спортклуб як знайомство з майбутнім чоловіком

З моїм майбутнім чоловіком ми зустрілися у перший тиждень мого перебування тут, коли я пішла записуватися в спортзал. Я подивилася, які спортзали є близько до дому, де я збиралася жити, тому що не хотіла витрачати кошти на транспорт. Квиток коштує два долари, це трохи дорого, тому треба було щось таке, щоб могла ходити пішки. Тут відстані дуже великі. Я зайшла у цей найближчий зал, була субота і він був єдиним, хто працював у цей день і ми з ним говорили протягом п’яти годин. Він запитував, коли я буду займатися, порушив багато законів того клубу, у підсумку, я не записалася, тому що клуб дуже дорогий, найдешевший абонемент коштує 80 доларів, а зарплата у мене чотири долари на годину. Він казав: «Я займаюся у вівторок та четвер, приходь у будемо займатися», дав мені свою візитку, просив дзвонити йому на мобільний, якщо його не буде в офісі. Я думала про те, яка це хороша людина,   а він казав, що допоможе купити машину. Я думала про те, як мені пощастило. Ми поспілкувалися і він мені здався дуже симпатичним і молодим. А потім він говорив про своїх сина і дочку, яка здала на права і я думала, невже йому 45 років. Думала, що він дуже старий. Коли я вперше з ним йшла на побачення, не дуже пам’ятала як він виглядає і думала, що він старий. Я вирішила, що дам йому шанс, і я тепер рада, що це зробила. Я відмінила абонемент у клубі, а через тиждень він передзвонив і запросив на каву. Ми планували, але і в мене, і в нього була робота. Він казав: «Я не здамся, поки не отримаю з тобою побачення». Ми пішли в ресторан, я зробила вигляд, що хочу заплатити, але платив він. Мені здається, американці більші джентльмени, ніж українці, він дуже галантний.

Ми не хотіли відтягувати з весіллям на рік, вирішили взяти шлюб, а потім зробити свято для батьків, коли назбираємо гроші за кілька років. Ми зробили весілля, сукню собі я купила за 30 доларів, а потім її повернула. Вона була дуже гарна в українському стилі, але воно було надто коротким, згодом я купила в H&M сукню кольору слонової кістки, зачіску та макіяж я робила сама. Його друг одружив нас на вершині гори. Фотограф нас пофотографував, потім ми пішли в ресторан, зняли собі номер з джакузі у готелі.

Ми хочемо переїжджати.  Він хоче в Вегас, бо в нього там друг. Я – ні , мені аби континентальна Америка. Поки. Вже як будемо ближче планувати, то вирішимо. Подорожувати варто! Не бійтесь мріяти! Завжди можна знайти можливість, головне – бажання!

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: