Назавжди 32: Ковель попрощався з Героєм Олегом Бортніком

Сьогодні у Ковельській громаді знову приспущені прапори. Ковельчани віддають останню шану воїну Олегу Бортніку, який 22 місяці вважався зниклим безвісти, якого так чекали вдома. Він повернувся, але, на жаль, «на щиті». І йому тепер назавжди 32.

Про це повідомляють на веб-сайті Ковельської міськради.

Олег народився у Ковелі. Навчався у школі № 3, згодом закінчив ПТУ № 5. Працював на приватних підприємствах.

Рідні згадують його як людину, яка була майстром на всі руки. Він умів  відремонтувати телефон чи телевізор, щось збудувати або полагодити в оселі, виготовити меблі  — і все робив старанно, з душею. Особливо любив готувати. Дружину Вікторію навіть не допускав до кухні, бо любив сам дивувати її та рідних своїми стравами. Випікав і Великодню паску.

Олег цінував прості, але найважливіші речі — родину, домашній затишок, можливість бути поруч із коханою дружиною. Мріяв про власний дім і дітей. Був відкритим, щирим, комунікабельним, завжди готовим допомогти, тому мав багато друзів.

17 липня 2023 року його мобілізували до лав 46-ї окремої аеромобільної бригади. Після військової підготовки на Житомирщині він відбув на Донеччину, під Курахове.

На службі він продовжував використовувати свої вміння. Як оператор-телефоніст професійно встановлював та обслуговував обладнання зв’язку, а також допомагав облаштовувати позиції: зводив бліндажі, укріплював окопи.

Навіть у найважчі моменти залишався оптимістом. За першої можливості телефонував і писав рідним, заспокоював їх, підтримував побратимів і вірив, що все обов’язково буде добре.

Останній період його служби став прикладом особистої мужності та самопожертви. Після лікування у госпіталі Олег мав піти у довгоочікувану відпустку — першу за півтора року. Та коли дізнався, що на передовій потрібна допомога і замінити хлопців нікому, без вагань  вирушив на бойове завдання.

10 вересня 2024 року він передав рідним через побратимів останнє голосове повідомлення. А 2 жовтня зв’язок із ним обірвався. Згодом дружині повідомили, що Олег зник безвісти на лінії зіткнення з ворогом.

Весь цей час родина молилася і вірила, що їхня рідна людина повернеться. На жаль, експертиза підтвердила найгірше. 3 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Георгіївка на Донеччині життя оператора-телефоніста апаратної 2-го взводу зв’язку батальйону управління військової частини А4350, солдата Олега В’ячеславовича Бортніка обірвалося.

«Олег був людиною, яка любила життя, свою родину, свій дім і людей поруч. Він мріяв про просте людське щастя, але коли прийшов час захищати Україну, став на її захист. Навіть маючи можливість піти у відпустку, він повернувся туди, де був потрібен його побратимам. Це вчинок справжнього Захисника, людини честі й великого серця.

Від імені Ковельської громади висловлюю щирі співчуття мамі Олега — Антоніні Петрівні, його дружині Вікторії, брату Віталію та всій родині. Майже два роки ви жили між надією і болем, чекаючи на повернення найдорожчої людини. Сьогодні Олег повернувся додому. Не так, як сподівалися. Але він назавжди залишиться у рідному Ковелі, у пам’яті своїх близьких, друзів, побратимів і всієї громади», — сказала під час громадянської панахиди секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова.

Поховали Олега Бортніка на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!