Великдень: що в ньому небесного, що історичного, а що – нашого, сучасного

Традиції, звичаї, значення Воскресіння Христового – головного церковного свята, найпершого з 12 найважливіших християнських свят.

Про це інформує «Еspreso.tv».

“Христос Воскрес!” — дзвінко лунає цього світлого великоднього ранку від усіх і для всіх, незалежно від того, знайомі ми з людиною, з якою вітаємося, чи ні. День єднання, день миру, добра, любові, день перемоги життя над смертю, день вічного тріумфу життя. Це довів нам Син Божий, який прийшов з небес на землю спеціально з місією безмежної любові, знаючи, що за неї він буде розіпнутий на хресті.

Але Він зміг! І це — найбільше перемога, яка існувала коли-небудь на землі: перемогти смерть любов’ю. Любов’ю до нас, людей. І ця Його сила, цей величний приклад сьогодні, в День Його Воскресіння —перед кожним вірянином постає особливо сильно, надихаючи, обнадіюючи, воістину даруючи крила.

Цьогоріч ми святкуємо Великдень 28 квітня, коли весна вже в розпалі, і навіть природа додає цьому Великому дню особливого символізму. Якщо Христос воскрес – то й ми воскреснемо!

Чому вітання “Христос воскрес!” і відповідь “Воістину воскрес!” можна справедливо називати зосередженням нашої віри? Це питання у своєму Пасхальному посланні пояснює Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Епіфаній: “Через них ми стверджуємо нашу віру в Бога, в те, що Він завжди з нами, допомагає побороти страх та смерть і дарує нам вічне життя. Це вітання, яким ми звикли прославляти Воскресіння Христове, є також закликом до кожного: якщо Христос воскрес, то й ми воскреснемо. А якщо ми воскреснемо, то маємо потурбуватися, щоб це було для блаженної вічності, а не для осудження за вчинене нами зло.

Не від нас залежить, що ми смертні, але від нас залежить – як ми використаємо час нашого життя: для добра чи для зла. А це спонукає нас до виконання заповідей Божих, до примноження любові, добра та боротьби з гріхом як всередині себе, так і в навколишньому світі”.

Українська великодня історія

Її витоки прослідковуються в глибині віків: ще 8 тисяч років тому наші пращури-трипільці відзначали Великий день у прямому розумінні цих слів. Це означало, що на землі запанувала весна вповні, що день став довшим за ніч, що воскресло життя. За віруваннями трипільців, життя на зиму завмирало, а навесні воскресало. Веснянки, гаївки, ритуальні калачі, бабки – хліб для сонця, щоб було добрим до людини. Тоді ж наші предки заклали глибинні символи в писанку як маленький праобраз всесвіту, символ життя, символ оновлення, нескінченний цикл життя на землі.

З прийняттям християнства, наприкінці першого тисячоліття, свято Великодня набуло значно глибиннішого змісту: як свято перемоги життя над смертю. Кожному вирішувати, який сенс вкладати в це поняття, бо, як пишеться у Святому Писанні, “по вірі вашій і буде вам”. Але існують незаперечні й нетлінні докази, історичні,  говорячи сучасними термінами, факти, які підтверджують цю нескінченність життя: Богослужбові книги, написані давно і ще давніше, людьми, які ставали святими, які відреклися від усього земного в ім’я служіння Господу.

Отож, за Святим Писанням, Христос воскрес рано-вранці, й Воскресіння Його  супроводжувалося великим землетрусом – янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці  прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сказав їм:  “Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут — Він воскрес”.

Велика ніч – Всеношна

До Всеношної, звісно, була довга дорога Посту і смирення, заглиблення в себе і осмислення своєї власної місії на землі. Останній тиждень перед Воскресінням – Великий – кожен день ніс у собі особливий сенс.

Великодня Служба Божа триває всю ніч із суботи на неділю, а вже опівночі починається Свято Христового Воскресіння. Тоді, подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обійдуть під урочисті звуки дзвонів храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом.

І під перший радісний ранковий тропар “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!” почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята служба Божа. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священика “Христос Воскрес!” миряни вітатимуться “Воістину Воскрес!”, і це вітання буде звучати 40 днів, – земного шляху Сина Божого, аж до Вознесіння Христового.

Події Всеношної дуже символічні. Саме на Великдень у перші століття після Різдва Христового приймали Таїнство хрещення і миропомазання, упродовж Світлого тижня лишаючись у білому вбранні, яке символізувало даровану Господом чистоту. Тому, ідучи до церкви, вбираються у світлий одяг, новий, вважаючи, що “Хоч і лихацька сорочка, але на Великдень вона завжди біленька“.

У кожному храмі цієї ночі читатиметься основний посил Великодньої радості з проповіді святителя Іоана Золотоустого: “Воскрес Христос, і пекло знищено… Воскрес Христос, і життя торжествує. Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі”. Відтепер для людей відчинені двері Царства небесного, і це — найбільший тріумф людини.

Святковий великодній стіл

Родина збирається за святковий стоом, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших. Кожна родина має свої звичаї, які йдуть від діда-прадіда, у кожної родини свої святкові історії. Розговляються освяченими в церкві паскою та писанками. після семитижневого посту на столі з’являються найсмачніші страви – паски, писанки, м’ясо, сир, печеня, ковбаси, випічка, напої.

Рідні традиції, хороші звичаї:

— Звикло христосуються тричі. Обнімаються  з вітанням “Христос воскрес!” і відповіддю  “Воістину воскрес!”.

— Почати святковий сніданок цього ранку з освяченого яйця – символу нового життя у Христі.

— Слід поділитися з ближніми та тими, хто потребує, частиною освяченого з великоднього кошика, таким чином поділившись не просто їжею, а радістю Воскресіння Христового, надією на життя вічне.

— Дівчата вмиваються водою, у яку кладуть освячені крашанки, щоб бути ще вродливішими, “як та крашанка”.

— Ще дівчата дарують крашанку парубку, який сподобався. Можна придумати, як це зробити, або ж просто пригостити.

— Після сніданку йдуть на цвинтар, щоб сповістити й померлих, що Христос воскрес.

— Дарують один одному писанку – основний звичай цього Світлого свята Великодня. Багато хто любить влаштовувати “двобої” – “битися” крашанками, хоча це, швидше за все, просто весела великодня забавка.

— За традицією, Великдень святкують сім днів, приймають гостей і ходять у гості.

— Під час Великоднього тижня треба неодмінно відвідати всіх родичів, потім хороших знайомих, особливо немолодих.

— У деяких регіонах є звичай, згідно з яким на Великдень слід відпустити в небо білого голуба або голубку, щоб разом із ними звільнитися від того, що непокоїть.

— Шкарлупу від освячених крашанок слід зібрати та закопати в землю або спалити в місці, де мало ходять люди, щоб не топкали,  – прибуде здоров’я та матимете гарний врожай.

— Ще існує цікаве повір’я: якщо  покласти освячену крашанку у воду, прочитати молитву, потім вмитися цією водою, вірили, що обличчя стане гарним, а голова – ясною. А якщо жінка сполосне цією водою тіло, чекати збільшення родини.

— Вважається, що за допомогою крашанки душі померлих можуть одержати полегшення на тому світі.

Цього дня воістину торжествує все земне і небесне. Придивіться до ранкового великоднього неба, воно, навіть якщо й хмарне, — квітне. Народжується день, прийшла справжня весна, а головне — Син Божий, який сьогодні воскрес, відкрив нам дорогу до цього неба, до вічності. Нехай будуть такими помисли і дії — живімо, працюймо, мріймо на славу небес і рідної землі, родини.