У Володимирі перший фестиваль української мови «Криміада» зібрав пошановувачів рідного слова

25 травня за ініціативи міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» та підтримки Володимирської міської ради у Володимирі відбувся І фестиваль української мови та писемності «Криміада».

Про це повідомляють на сторінці Володимирської міськради у «Фейсбук».

Захід відбувся у фойє культурно-мистецького центру, де зібралися представники міської влади, а також закладів культури громади, педагогічного фахового коледжу ім. Агатангела Кримського, Володимирського центру професійної освіти, місцевого осередку «Союз українок», міського товариства «Холмщина», члени спілки об’єднання художників «Колорит» та усі, хто цінує красу рідної мови.

Ідейний натхненник організації «Криміади» у Володимирі – заслужений працівник культури, дипломат, перекладач, автор багатьох наукових праць Микола Ярмолюк. Розповідає, що виношував ідею проведення такого заходу у рідному місті упродовж кількох років, відтоді як побував на фестивалі польської мови у Щебрешині, куди його запросили як автора підручників для вивчення польської мови.

«Якщо у Польщі цей фестиваль проводиться у Щебрешині через відомий польський вірш, який вважається одним із найскладніших у світі для вимови, то Володимир, своєю чергою, ідеально підходить для свята української мови, оскільки тут народився Агатангел Кримський – видатний мовознавець, науковець і літератор, а також працює педагогічний фаховий коледж, якому присвоєне його ім’я», – зазначає пан Микола.

Ідею організувати мовний фестиваль охоче погодився просувати іще один виходець із Володимира – голова МГО «Волинське братство», народний депутат кількох скликань Сергій Шевчук. Після звернення до керівництва громади, знайшли порозуміння щодо сприяння у проведенні мовного свята і в міського голови Ігоря Пальонки, а також його заступника Андрія Гудима.

Кілька місяців підготовки і ось на фестиваль до Володимира завітали непересічні особистості, кожен з яких вніс вагомий вклад у розвиток мови й літератури – уже згаданий Микола Ярмолюк, перекладач й дипломат Ігор Родюк, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Лівані (2016-2022 рр), політик і письменник Ігор Осташ та письменниця Валентина Хмельовська-Штинько.

З допомогою відеоконференції до заходу долучились болгарський художник Іван Стоянов, серія картин якого під назвою «Глаголиця» експонувалась під час фестивалю у фоє КМЦ. Болгарського художника з Володимиром поєднує багаторічна дружба з дитячою художньою школою ім. Миколи Рокицького.

На зв’язок із земляками також вийшла володимирчанка Ірина Козік, яка працює першим секретарем в Посольстві України у Болгарії. Іще одна онлайн-зустріч відбулася з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Болгарії, письменником і перекладачем Віталієм Москаленком.

З кожним із гостей відбулась цікава розмова, під час якої присутні дізнались про різні моменти з творчого та професійного життя авторів, перекладачів та дипломатів. Творчі зустрічі модерували Микола Ярмолюк, який поміж тим розповів про працю свого, на жаль, уже покійного сина Тараса Ярмолюка, який був талановитим перекладачем, а також журналістка газети «Слово правди» Ірина Надюкова та ведуча фестивалю, працівниця КМЦ Руслана Ватлаєва.

Так, зокрема, під час спілкування з уродженцем Ковеля, дипломатом і перекладачем Ігорем Родюком присутні дізнались про особливості роботи в  галузі синхронного та послідовного перекладу, а також про курйози, які іноді трапляються на міжнародних офіційних заходах. Себе пан Ігор називає «голосом із тіні», який завжди лунає десь із закутка, і власника якого зазвичай ніхто не бачить, тому виступ на фестивалі у Володимирі став для нього дебютним як для спікера.

«Перекладач має надзвичайно дбати про свою мову – як рідну, так і іноземну. Тому мій низький уклін вам, землякам Агатангела Кримського, за те, що так ставитесь до рідної мови та вшановуєте пам’ять цього геніального мовознавця», – зазначив Ігор Родюк.

Не обійшлось на фестивалі без урочистостей – Сергій Шевчук разом із Миколою Ярмолюком вручили відзнаки «Берегиня Рідного Слова» від «Волинського Братства» за краще висвітлення проблем української мови, популяризацію читання книжок та сторінках преси, телебаченні й соціальних мережах трьом журналісткам й письменницям: Віталіні Макарик, Ірині Надюковій й Валентині Хмельовській-Штинько.

Надзвичайний і Повноважний посол України у Лівані (2016-2022), народний депутат Верховної Ради трьох скликань, мовознавець, філософ та письменник Ігор Осташ, взявши слово, відразу зізнався, що приїхав вклонитися землі, яка народила одного з найяскравіших геніїв світової культури Агатангела Кримського.

Пан посол провів певні паралелі зі своїм життям, адже, як і видатний мовознавець, також вчився на славістиці, доля змусила його теж стати і арабістом, до того ж, Кримський був секретарем Академії Наук України, а Осташ – секретарем президії АН. А ще – у житті кожного з них трапився Ліван – Кримський прожив у ньому майже два роки, а Ігор Іванович – майже шість.

За словами Ігоря Осташа, він приїхав у цю азійську країну, де Кримського тоді вважали «совєтскім, рускім учьоним». Тож своєю місією посол визначив повернути самому Лівану і усьому арабському світу знання про приналежність мовознавця саме до України.

«Батько мій з кримських татар, мати – полька з Литви, значить жодної краплини української крові у мені немає, але коли я почую звуки української пісні, то вони мене доводять аж до сльози», – писав Агатангел Юхимович. «Він міг бути татарином, поляком, росіянином, але він став великим українцем. Коли читаєш його листи з Лівану, розумієш його ідентичність саме українську», – каже Осташ.

У Лівані Кримський працював як науковець, дослідник, зібрав колосальний матеріал, який потім став частиною його величезної книгозбірні. Цілий вагон із його книжками, а це 20 тисяч, прибув свого часу з Москви до Києва. 15 тисяч цих книжок зберігаються у бібліотеці імені Вернадського.

На базарі у Лівані мовознавець знайшов унікальну річ – київський список «Подорожі патріарха Макарія», де міститься унікальний опис України ХVІІ століття у порівнянні з Московією. Ці подорожні нотатки Павла Алеппського, сина патріарха Антіохійського Макарія ІІІ, є єдиним арабомовним джерелом з історії нашої країни і з’явились в Україні саме завдяки Агатангелу Кримському.

Ігор Осташ намагався походити стежками, якими ходив Кримський, почитати тих, із ким спілкувався мовознавець. У написаній Кримським “Історії нової арабської літератури” знайшов відомості про друкарню, яка була відкрита у сирійському Алеппо у 1706 році. У ній надрукували перше Євангеліє арабською мовою. А одним із меценатів цього видання став гетьман України Іван Мазепа, який фондував на це 300 золотих!

Отже, Агатангел Кримський спонукав Ігоря Осташа до величезної наукової і пошукової роботи – посол поставив собі за мету віднайти Євангелія, які були надруковані за гроші Мазепи. Він об’їхав усі тамтешні монастирі та бібліотеки і знайшов 15 таких фоліантів, відсканував для майбутнього перевидання, а згодом один примірник цієї книги знайшли і у Києві – то був подарунок Мазепі, із подякою антиохійського патріарха на сторінках.

Книгу було перевидано. «Це одна з п’яти найдорожчих для нас книг, які є в Україні», – каже Ігор Осташ. Він також розповів і про те, як із колегами організовували переклади арабською мовою самого Кримського, інших видатних українців (Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Сковороди, історика Олександра Палія тощо). Усі ці книги розіслано у 14 країн арабського світу – на Близькому Сході мають знати про Україну.

Присутнім на «Криміаді» Ігор Осташ продемонстрував також уривок документальної стрічки «Український Ліван», автором якої став, у тій частині, де йдеться саме про Агатангела Кримського.

Ігор Іванович також зауважив, що у Звенигородці, що на Черкащині, де велику частину свого життя провів Агатангел Юхимович (адже сім’я переїхала туди з Володимира, коли той був ще маленьким хлопчиком), на жаль, досі немає музею видатному українському мовознавцю. Його будинок якось згорів, був відновлений, але поки що там тільки голі стіни.

«Натомість я дізнаюсь, що у такому містечку, як Володимир, є музей Агатангела Кримського! З нетерпінням чекаю із ним зустрічі і маю для нього подарунки», – підсумував розповідь пан посол.