У Луцьку почав діяти клуб польського кіно. ФОТО

Лучани відвідали перший кінопоказ в рамках Дискусійного кіноклубу 28 березня. Стрічка «Хочеться жити» режисера Мацея Пепшиці, яка є культовою картиною сучасного польського кінематографу, викликала шквал емоцій і бурхливу дискусію.

Про це інформують організатори.

Захід відбувся в культурному центрі «Passage Interdit».

Дискусійний кіноклуб – це проект, ініційований Генеральним консульством Республіки Польща в Луцьку. Він створений за зразком тих, які сьогодні дуже популярні в  Польщі. Віце-консул Тереза Хрущ розповіла, що Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку вже понад два роки просуває польське сучасне кіно за допомогою проектів, аудиторією яких є студенти-полоністи Інституту філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки.

«Ми організували перегляди фільмів у поєднанні із зустрічами з діячами кіномистецтва та режисерами в Хелмі, Замості, Луцьку та Тернополі, які були позитивно оцінені учасниками. У цій ситуації очевидною стала ідея започаткування Дискусійного кіноклубу в Луцьку. Студенти-волонтери під опікою команди «Мистецького об’єднання «Стендаль» цьогоріч проводитимуть щомісяця покази сучасного польського кіно.  Традиція дискусійних клубів у Польщі сягає 1956 року і керується принципом ППД – прелекція, перегляд, дискусія. У цій формулі ми хочемо представити фільми в Луцьку, запросивши цікавих гостей з світу кінематографу Польщі. Покази відкриті для всіх охочих, і я сподіваюся, що це буде чудовою можливістю ознайомити лучан з польською культурою та польською мовою», — зазначила пані консул.

Захід розпочався з прелекції, яку провів співзасновник Дискусійного кіноклубу «Rewers» (Холм) Пьотр Стельмащук. Він розповів про режисера Мацею Пепшицю, авторів, знімальну групу.

Стрічка «Хочеться жити» заснована на історія хлопця Матеуша, якому від народження лікарі винесли безапеляційний вирок «рослина». Батьки хлопчика ніколи не погоджувалися з діагнозом, вважаючи, що всупереч проблемам зі спілкуванням, їх син інтелектуально повністю нормальний. Матеуш зростає в піклуванні і любові, знайшовши вірного друга Анку, яка живе по-сусідству.

Проте доля повертається так, що хлопець змушений покинути сім’ю і поїхати в спеціалізований центр. Далеко від родини він веде тяжку боротьбу за гідність і право на нормальне життя. Ситуація Матеуша змінюється, коли до закладу приїжджає молода волонтерка, а сам він звертає на себе увагу лікарки, яка досліджує експериментальні методи лікування.

Стрічка була дуже емоційно сприйнята глядачами.

Відвідувачка показу Світлана Федонюк під час дискусії так прокоментувала картину: «Хочу звернути увагу на те, як якісно зроблено фільм і чому він зачіпає струни душі. Кіно надвичайно красиве своїм сценарієм і режисерською роботою, воно говорить до серця. І навіть, якби його було демонстровано без слів, ми могли б усе зрозуміти, настільки правильно пробудовані кадри. Це універсальна кіномова. Це фільм про боротьбу людини, яка прагне бути почутою. Хочеться подякувати режисерові та команді».

Артем Симонян після показу розповідав: «Під час перегляду фільму двічі плакав і багато сміявся. Давайте будемо чесними: тематика кінострічки відштовхує. Завжди складно починати дивитися фільм з такою історією, ти боїшся, що режисер буде витягувати з тебе співчуття, давити на тебе, це ніби йти в місце, де, ти знаєш, що тобі розкажуть погані новини. Але стрічка тим і хороша. Її зняли не для того, аби сказати «ось неповносправна людина і їй тяжко», а для того, щоб показати «ось людина і вона щаслива». Не кожна комедія може подарувати стільки хороших емоцій, як цей фільм».

До організації показу долучилися студентки Інституту філології та журналістики, одна з яких – Маргарита Єрмейчук – поділилась враженнями від кіно: «Цей вечір проведений з користю. Такі стрічки трапляються нечасто, на жаль. Фільм змушує подумати, змінює ставлення до людей і вносить корективи в свідомість. Дивишся й ненароком розумієш, як хочеться жити! Це свого роду поштовх, кисень, після якого хочеться навчатись чути, розуміти та любити. Це була чудова можливість перезапустити свій мозок та поринути в приємну атмосферу!».