У Колодяжненській громаді попрощалися з воїном Петром Процом

Днями у Колодяжненську громаду знову прийшла трагічна новина: 27 січня 2025 року у бою з окупантом на позиціях поблизу н.п. Котлине Покровського району  Донеччини поліг житель Кричевич Петро Степанович Проц, 30.06.1975 р.н. Водій 1 мінометного розрахунку механізованого батальйону ВЧ А5001, солдат Петро Проц залишався вірним військовій присязі до останнього, мужньо стримуючи російського агресора і віддав за Україну найдорожче – своє життя.

Про це повідомляють на веб-сайті Колодяжненської громади.

Петро Проц народився і виріс у Кричевичах, закінчив місцеву школу, а після здобув фах тракториста в одному з училищ. Матір захисника – Анастасія Петрівна – ставила на ноги четверо дітей самотужки, адже рано втратила чоловіка – їхнього батька. Згодом Петро створив свою сім’ю: з дружиною Лілією Василівною народили й виховали четвірко дітей: сина і трьох доньок. Працював у різних місцях, був добрим господарем на своєму обійсті. Встиг стати дідусем і потішитися двома онучками.

Петро Проц був мобілізований у жовтні 2024 року. З того часу і до злощасного дня – 27 січня цього року, коли російський ворог обірвав його життя, він мужньо виконував свій обов’язок із захисту України та її народу. Не дочекалася матір наймолодшого сина, дружина втратила надійного чоловіка, син і доньки люблячого татуся. У скорботі старший брат, Віктор, який з початку повномасштабної війни також у лавах захисників, сумують сестри,  племінники, уся рідня, друзі, односельчани…

Напередодні полеглого за волю і свободу України воїна громада зустрічала живим коридором шани, а 8 лютого попрощалася з Героєм. У місцевому храмі – Церкві Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ с. Кричевичі відбулася заупокійна служба.

Щирі співчуття родині полеглого Героя, усім, хто знав і любив Петра Проца від себе особисто та сільського голови Віталія Кашика висловив секретар сільської ради Павло Кухта:

«Щоразу тяжче підібрати слова, аби виголосити співчуття та підтримати рідних, адже розумієш, що ніякі слова не втамують їхній біль від утрати найдорожчої людини… Кожна втрата  – це не статистика війни, це велика трагедія. На превеликий жаль, сьогодні вона спіткала сім’ю Героя Петра Проца, який поклав своє життя на вівтар нашої свободи. Сумуємо разом з вами. Нехай Господь полегшить ваш біль. Нехай жертва, яку приніс ваш син, чоловік, батько, брат, дідусь, друг, товариш, побратим, колега, односельчанин – мужній воїн і добра людина – не буде даремною. На жаль, ми змушені проходити через це тяжке випробування, тож просімо в Господа, щоби в усіх нас стало витримки і сил здолати підступного і жорстокого російського ворога й повернути справедливий мир у нашу державу. Вічна і світла пам’ять Героєві Петрові Процу. Слава Україні!»

Поховали Петра Проца на місцевому кладовищі з усіма релігійними і військовими почестями.