«Це жесть!»,– обласний декан ПЦУ про лемент представників УПЦ МП

«Вам байдуже, що сім’ї розділені. Вам і вселенський патріарх вже не такий, а далі йдуть «канонічні» звичні прокльони і анафеми. Тут у вас досвіду не забереш. Від Мазепи до Філарета»,– звертається  священик до прихильників УПЦ МП в Україні.

Відкритий  лист обласного декана ПЦУ протоієрея Михайла Онищука до вірян та священнослужителів православної церкви, що перебувають в  духовній єдності з РПЦ оприлюднили на сторінці «Чернецтво Волині» у «Фейсбук».

«Христа не врахували.

Слухаючи лемент, інакше не скажеш, сьогоднішніх членів гостюючої церкви в Україні (РПЦ), стає боляче за тих, кого ці пастирі доводять до чогось невідомо сакрального і канонічно – не існуючого. Як пастир Церкви Христової не можу змовчати. Відчуваю потребу в поясненні, адже слухаючи риторику представників «русского міра» відчувається, що Христос лишається в стороні.

Вочевидь, виходячи з вашої логіки, промов, офіційних заяв, в Євангелії, яке ви проповідуєте, немає притчі про самарянина, блудного сина, не має розп’ятого розбійника, хананейської жінки, яка прирівняла себе до пса, що їсть крихти зі столу господаря свого – всього цього, окрім любові до «канонічності» чи братності слов’янських народів і вибраності саме російського православ’я не простежується. Взагалі складається враження, і Сам Христос трішки єретик, бо Він посмів навіть не згадати про самий віруючий русскій месіанський народ. Браття там є Христос, читайте, раз хочете його проповідувати. Спочатку всім ви проповідували з насмішкою, про те, що ніякого Томосу не буде. Потім поскакали делегації: «Ваше Всесвятосте. не можна давати, Ви, що, Україна щаслива. Ми опікуємось… Ми любимо… Не варто. Все є! Тепер Томос не такий…

Ми маємо свій… потрібне визнання всіх… Ніхто нікуди не йде… Ми не Московський Патріархат… Нарешті заклик до Афону – Переходьте під юрисдикцію тих патріархів, насельники яких формують обителі.

Це жесть! Православні, які звинувачують, вселенського патріарха, що він втрутився в нібито внутрішні питання однієї з помісних церков. Саме від них заклик до церковного сепаратизму (в цій темі вони професіонали, особливо в політичній площині – Крим, Донбас, Придністров’я, Південна Осетія, Абхазія… Зрештою давно відомо, що політика і церква для них речі ідентичні. Така собі аля симфонія), Але це вже не дивує, межа перейдена, вже давно. Згадайте майдан на якому люди просили: не виконуйте злочинних наказів. Це сьогодні повторює народ, до якого Ви оглухли. Схоже на те , що в своїх Євангеліях Ви вириваєте сторінки.

Ви могли прийти на собор організований Церквою-матір’ю, якщо не спромоглися навести лад на території, яка була ввірена Вам останні роки. Більше того ви могли б більшістю голосів обрати свого предстоятеля, але зла сестра (мачуха-церква) не дозволила і Ви знову, як у залі Верховної ради не відірвались від сидінь, бо Ви ніби – « за Мир!». Почуйте свою паству їм і досі не зрозуміло чому Ви тоді так зробили, та й сьогодні теж.

Вам байдуже, що сім’ї розділені. Вам і вселенський патріарх вже не такий, а далі йдуть «канонічні» звичні прокльони і анафеми. Тут у вас досвіду не забереш. Від Мазепи до Філарета. Мастаки, що тут скажеш.

А ще не перестаю диву даватись. З одного боку всі, як один з надутими щоками кивають у бік канонічного права. І тут такий ляп – якщо будуть виконані умови наприклад: Румунської церкви на території України, стосовно парафій, то визнаємо ПЦУ. Отакої!? То що ж важливіше умови однієї з помісних церков чи все ж канони!? І сміх і гріх. Ви ж розумієте, що мова не про благодатність. Євангельський брат теж не сприймав дій батька у відношенні блудного сина, про те не йому вирішувати, як виявилось.

Залякуєте священників присягою на вірність. А що ж сталось у Харкові? Коли пожиттєво обраного предстоятеля не повідомили, і простий митрополит вночі очолює (аля Собор). Виходить в масштабах держави і на догоду Москві порушувати Устав Церкви можна, а священик, який зобов’язаний берегти віру православну і єдність Церкви, дбати про свою паству не може порушити присягу перед правлячим архиєреєм, який є прямим посіпакою кремля.

Народ Божий ніхто? Ви так думаєте? Даремно. Все можна тільки в РПЦ: не їхати на Всеправославний собор, приймати розкольників РПЦз, зустрічатись з Папою, ходити в мечеті, все, що здумається типу канонічними канонічно само собою? Бідним українцям доступ до Христа виключно через посередника з (зємєль русских). Вас не можна впізнати, бо Ваша любов кособока, Христос за вівцю, толкує: « За нею треба йти..», а Вам мільйони українців нерівня євангельській вівці.

Релігія обраних, а Христа де прописали? На розбійника, може Анафему накладете, бо він сам говорив з Христом, а його ж люди не визнали гідним царства. Чуєте? Чоловік в раю без визнання. Хочеться звернутись до народу.

Певно важко повірити у тридцятилітнє життя проникнуте брехнею, але це не привід нагадати хто кому винен або злорадствувати. Це привід обнятися з любов’ю, бо вона все покриває. Але, пам’ятайте ми один український народ, за який Христос теж помер і виникли ми не без Божої волі. Саме, нам на нашій пролитій кров’ю землі, вирішувати з ким іти до спасіння. Нагадайте пастирям, що годуються з рук українців, які тут і в світі на панщині шукають копійки, щоб храми вдома були як писанки. Не бійтесь тут була і буде Україна.

Але не ремствуйте, якщо Ваш вибір – інший. Таблички РПЦ в Україні – це просто правда яку Ви теж маєте право прийняти. Віра дідів і прадідів – є та, яку принесли греки, а дехто разом пробував украсти Нам даровану свободу Матір’ю-Церквою, свідоцтво повноліття і достоїнства бути вільними в житті з Христом.

Запрошуємо до єднання, для життя в єдиному українському церковному житті.

Будіть пастирів»,– пише Михайло Онищук.