Капітану Володимиру Котику мало б виповнитися 52 роки: Ковель попрощався зі своїм Героєм

Саме сьогодні, 22 квітня, Володимиру Котику мало б виповнитись 52, але клята війна забрала його життя, його майбутнє, принесла страшне горе у батьківський дім.

Про це повідомляють на веб-сайті Ковельської міськради.

У цей день Ковельська громада зібралась, щоб подякувати Герою за захист, віддати останню шану патріоту, командиру кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини А7028, капітану, який загинув чотири дні тому.

Згадували історію життя людини, яка залишила дуже світлий слід на цій землі, увібрала у собі  багато чеснот,  притаманних справжнім чоловікам: доброту, щирість, справедливість, мужність, відданість.

Володимир Котик народився у Ковелі. Навчався у ЗОШ № 11. Обрав дуже мирну спеціальність «Промислове та цивільне будівництво», яку здобув в Українському інституті інженерів водного господарства в м. Рівне. Разом з тим, у ВУЗі закінчив військову кафедру та отримав звання лейтенанта.

Повернувся у рідне місто і працював на заводі ВАТ «Ковельсільмаш». А з 2008 року – в приватних будівельних компаніях Києва.

З 2014 року Володимир своє життя присвячує військовій справі: став прикордонником, служив на рідній Волині.

Ковельчанин був активним учасником Революції Гідності, а свій перший бойовий досвід здобув під час АТО. Він постійно зростав як військовий, підвищував свою кваліфікацію на тренувальних зборах. У грудні 2016 року звільнився у запас в чині капітана.

Коли ж над Україною знову нависла загроза великої війни, Володимир 11 січня 2022 року підписав контракт з 100-ю бригадою територіальної оборони. Він знову пішов боронити наші кордони, нашу країну, нашу свободу і незалежність, кожного з нас.

Зі своєю «Сталевою Соткою» пройшов найгарячіші точки, починаючи з Серебрянського лісу на Лиманському напрямку. Свій останній бій прийняв 18 квітня 2025 року біля населеного пункту Плещіївка на Донеччині, де отримав поранення, несумісні з життям, в результаті артилерійського обстрілу.

«Він був будівельником по життю. Опорою і підтримкою для родини. Чуйним, турботливим сином. Дуже уважним до своїх сестер, їх родин, племінників. А ще – сильним, вольовим командиром, який першим йшов у бій. Володимир – справжній патріот України, людина, яка до останнього дня залишилась вірна своєму обов’язку захисника Вітчизни, яка поклала на вівтар незалежності і майбутнього нашої країни найдорожче – життя», – зазначив Ковельський міський голова Ігор Чайка під час своєї промови.

Він також висловив щирі співчуття рідним: мамі Ганні Володимирівні, татові Володимиру Григоровичу, сестрам Наталії та Людмилі.

Як тільки з’явилось повідомлення про загибель Володимира, ковельчани, знайомі, рідні почали писати співчуття, згадувати, яким він був.

Оля Возняк – «Вічна пам’ять Вам, хресний. Так ніхто і не отримав на Великдень від вас привітання. Ви завжди вітали першим, Ваші слова були щемливі, пробирали до найглибшого куточка душі. Ви були дуже доброю, щирою, відкритою людиною. Співчуття батькам та всім рідним» .

Ольга Півницька – «Вічна пам’ять Герою! Боляче і сумно. Володимир був дуже добрим, щирим, чуйним. Щирі співчуття рідним».

Олена Возняк – «Україну захищають Герої! Володимир мав чітку позицію і виважену думку у своїх поглядах! Освічений, працьовитий і турботливий до проблем близьких і рідних людей!! Такі люди мають бути і жити! Уклінно дякую за підтримку і захист! Вічна памʼять і Слава!».

«Володимир робив усе, що у його силах, щоб наша країна була незалежною. Україна неодмінно переможе. І у цьому буде внесок нашого земляка Володимира Котика.

З днем народження, воїне! Спочивай з миром.

Вічна пам’ять і слава!

Поховали Володимира Котика на Алеї Героїв міського кладовища», – йдеться у повідомленні.