Понад рік вважався зниклим безвісти: ковельчани провели в останню земну дорогу Романа Яковлева

Назавжди на рідну землю повернувся захисник України Роман Яковлев. Сьогодні мешканці Ковельської громади віддали загиблому Герою останню шану.

Про це повідомляють на веб-сайті Ковельської міськради.

Роман народився 14 жовтня 1980 року у місті Псков (росія), де на той час мешкали його батьки. Згодом родина переїхала до Ковеля — рідного міста мами Романа. Саме тут минули його дитинство і юність.

Роман закінчив ЗОШ № 1. У школі був допитливим, любив навчатись, особливо цікавими для нього були предмети історія та географія. Захоплювався читанням.

Строкову військову службу не проходив, бо мав обмежену придатність у зв’язку із вадами зору. Але це не завадило йому здобути професію водія.

У Ковелі працював водієм у ТОВ «Птахівниче», помічником столяра на приватному підприємстві, а останні роки — вантажником у компанії «Юкон».

У 2008 році доля подарувала йому зустріч із Наталею, яка згодом стала його дружиною. Через рік вони створили сім’ю. Роман прийняв як рідного сина Наталі — Миколу, якому тоді було одинадцять років.

Чоловік мав золоті руки — умів робити майже все, а особливо любив працювати з деревом. Мав спільне хобі з дружиною: вона вишивала картини, а він виготовляв для них рамки. А ще – вони подорожували Україною, відпочивали біля озер. Це була звичайна сім’я зі своїми планами і мріями.

Коли розпочалася повномасштабна війна, син Микола пішов добровольцем на фронт. Нині він уже три роки захищає Україну. Роман розумів, що прийде час, коли і йому доведеться взяти зброю до рук. Казав, що не буде уникати служби, бо кожен чоловік має обов’язок перед Батьківщиною.

25 липня 2024 року його мобілізували. Попри проблеми із зором, він потрапив у бойовий підрозділ 68-ї окремої єгерської бригади. Після навчання вирушив на один із найскладніших напрямків фронту — Покровський. Коли телефонував додому, то розповідав, що служба важка, але справжній чоловік зобов’язаний боронити родину і землю, на якій живе.

Останній дзвінок від Романа дружині був уранці 23 вересня 2024 року. Він сказав, що вирушає на завдання і декілька днів не буде на зв’язку. Проте, того ж дня у телефонній розмові з командиром Наталі повідомили, що Роман загинув, а тіла полеглих через інтенсивні бойові дії евакуювати не вдалося.

З того часу він вважався зниклим безвісти. Та Наталя не втрачала надію. Шукала його серед полонених і до останнього вірила, що Роман повернеться.

Місяці очікування й пошуків не давали відповідей. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель Романа.

Свій останній бій старший стрілець-оператор 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056, солдат Роман Яковлев прийняв 23 вересня 2024 року в районі населеного пункту Маринівка на Донеччині, виконуючи бойове завдання.

«Він прожив життя чесно, гідно, з любов’ю до людей і своєї землі. Пішов у вічність мужньо – як справжній син України. Висловлюю щирі співчуття мамі Тамарі Семенівні, дружині Наталі, сину Миколі, брату Олександру, усім рідним і близьким, хто знав і любив Романа», – сказав Ковельський міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Життя Романа Яковлева обірвалося за місяць до його 45-річчя.

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Захиснику!