Божественний голос у звуках золотої флейти: інтерв’ю з обличчям японської фірми Юрієм Шутком

VII Волинський фестиваль органної музики «LUCHESK ORGANUM» цього року відкриватиме соліст Національної філармонії, заслужений артист, який єдиний в Україні грає на золотій флейті, – Юрій Шутко. У Кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла 3 серпня відбудеться концерт під назвою «Ave Maria», на якому у виконанні маестро звучатимуть геніальні твори Й. С. Баха, Ж. Глюка, В. Белліні, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ж. Г. Марі, М. Лисенка та Р. Глієра.

Інтернет-видання «Волинь Online» поспілкувалося з Юрієм Шутком про його унікальний музичний інструмент, участь у луцькому фестивалі та життєвий і творчий шлях.

Пане Юрією, дуже раді вас вітати у Луцьку на відкритті фестивалю. Розкажіть, будь ласка, про свою незвичну флейту. Невже вона і справді відлита із золота?

Саме так. Але це не якась там примха. Так уже у світі склалося, що всесвітньо визнані майстри флейтового мистецтва грають на золотих i рідше –  платинових флейтах, а виконавці оркестру – на срібних. Адже краса i сила звуку залежить саме від металу, з якого виготовлено інструмент. Чим більша його щільність, тим багатшою є темброва палітра. Золота флейта має сильний звук i за тембром наближається до звучання скрипки, а платинова нагадує людський голос.

Де та як ви придбали золоту флейту?

На початку моєї кар’єри соліста філармонії у мене не було хорошого інструмента, що не давало мені змоги у повній мірі відтворити у виконанні всі тонкощі професійної майстерності. Тож 26 рокiв тому, не маючи власного житла в Києвi, я зiбрав усi свої заощадження i поїхав до Великобританії. У Лондоні є магазин знаної японської фірми «Sankyo», яка виготовляє фантастичні за якістю флейти зі спеціального сплаву золота. На жаль, ціна такого інструмента виявилася занадто високою для мене, проте бажання грати на ньому спонукало мене щодня приходити до магазину i пробувати його звучання. Це тривало тиждень, i на мої виступи в магазині збиралося багато студентів провідних англійських вишів. Зрештою, власник магазину вирішив зробити для мене виняток i суттєво знизив ціну – більш як на 50 %. Так я придбав цю рідкісну за якістю флейту, а згодом її виробники, почувши мою гру, запропонували мені стати обличчям їх компанії в світі.

Цікаво, чим звучання вашого інструмента відрізняється від звучання стандартних срібних флейт?

Воно надзвичайно світле й прозоре, що створює неповторний фльор і відзвук під час гри. Можна сказати, що золоті флейти «Sankyo» – це уособлення французької традиції виконання з її неповторним шармом і м’якістю у видобуванні звуку, а також з неймовірною польотністю звучання в зал (незалежно від його розмірів) і дзвінкістю тембру, що дозволяє грати в будь-якому регістрі і в будь-якому нюансі з фортепіано або оркестром і не поступатися при цьому їм у динаміці. Фактично ця флейта, як скрипка роботи Страдіварі – королева серед усіх інших інструментів.

Ви згадали про французьку традицію виконання. Чи це якось пов’язано з вашою освітою?

З 11 років я навчався грі на флейті у Львівській спеціальній музичній школі ім. Соломії Крушельницької у педагога Івана Андрiйовича Левковича. Хоча мої батьки – скрипалі. Батько Іван Іванович Шутко – був завідувачем струнного відділу нашої славетної музичної школи-десятирічки, а мати – Лідія Остапівна Шутко – видатна українська скрипалька, учениця великих скрипалів Давида Ойстраха та Юрія Янкелевича, лауреатка найпрестижніших міжнародних конкурсів, а зараз – народна артистка України, професор Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка.

Флейта так заворожила мене, що вже у 14 років я став лауреатом Республіканського конкурсу молодих виконавців та виконав у Львівській філармонії концерт № 2 для флейти з оркестром В. А. Моцарта.

Юний Юрій Шутко під час виконання концерту В. А. Моцарта у Львівській філармонії

Оскільки на той час найсильніша в Радянському Союзі школа гри на дерев’яних духових інструментах була в Литовській державній консерваторії, я вирішив туди вступити і поїхав до Вільнюса. Викладачі кафедри мали можливість стажуватися у Франції, яка славиться своєю багатовіковою школою гри на флейті. Мій педагог Альгiрдас Вiзгiрда закінчив аспірантуру в Парижі у класі одного з найвизначніших французьких флейтистів ХХ ст. – Алана Маріона. Тож я пожадливо вбирав традиції флейтового виконавства у французькій манері, прагнучи навчитися грати випуклим, різнобарвним звуком із безліччю нюансів.

Юрій Шутко у Литовській філармонії з професором Альгiрдасом Візгірдою

Важливу роль у цій справі відіграло і моє навчання 1996 року у Міжнародному Університеті Музичного Мистецтва у Франції та стажування у великих французьких музикантів, зокрема флейтиста Ореля Ніколє та гобоїста П’єра П’єрло. Свого часу мені навіть пощастило отримати Гран-Прі на Міжнародному конкурсі виконавців П’єра Лантьє в Парижі.

А чому з такою блискучою освітою і можливістю в молодості влаштуватись на роботу за кордоном, як це роблять багато наших музикантів, Ви повернулися до України?

Ніколи не розглядав можливості працевлаштування за кордоном. Ні під час навчання, ні після закінчення консерваторії, ні зараз. По-перше, тому, що те, чому я навчився у Західній Європі, прагну показати і передати своїм співвітчизникам. А по-друге, як я потім дивитимусь у вічі братам-українцям? Мої дідусь та бабуся стояли у витоків українського театру «Нова Сцена» в Карпатській Україні, мама – блискуча скрипалька світового рівня весь свій талант та знання віддала рідному Львову. З такою генетикою, апріорі не можу стати зрадником і покинути Батьківщину.

Сьогодні, вже понад три десятиліття я працюю солістом Національної філармонії України і намагаюся виконувати складні концептуальні концертні програми у супроводі фортепіано, оркестру та просто для флейти-соло, спираючись на кращі традиції французької флейтової школи. Проте обожнюю виконувати музику саме німецьких композиторів – Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя та Ф. Шуберта, які вражають фундаментальністю та глибиною своєї музики.

Із початком повномасштабного вторгнення окупаційних російських військ я брав участь у благодійних концертах за кордоном, під час яких збирали гроші на підтримку української армії. А навесні минулого року був запрошений посольством Франції у Литовській Республіці на Дні Франкофонії у Вільнюсі та Каунасі, де разом з випускником Паризької консерваторії – японським піаністом Юсуке Ішії виконував твори французьких композиторів С. Франка, С. Шамінад, А. Русселя та Ф. Пуленка.

Чим зможете нас здивувати на концерті фестивалю?

Намагатимусь вкласти всю свою душу у виконання знакових творів великих композиторів Й. С. Баха, Ф. Шуберта, Р. Шумана, В. Белліні, Ж. Массне та відомих українських композиторів з викладачкою Волинського фахового коледжу культури і мистецтв І. Ф. Стравінського, знаною піаністкою Світланою Мішеніною. У концерті також братиме участь молода вокалістка Катерина Шпаковська. Упевнений, що звучання золотої флейти в акустично прекрасному просторі костелу здатне творити справжні дива…

Раніше ви також виступали у Луцьку, але зазвичай виконували твори великої форми – сонати. Чому цього разу вирішили змінити репертуар і заграти мініатюри?

Таку концепцію концерту мені запропонував організатор та натхненник фестивалю – директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко, і я радо погодився. Адже так склалося, що навесні я пережив 5 складних операцій і ледь не попрощався із життям. Утім, завдячуючи Господу Богу й золотим рукам хірургів, мені вдалося не лише вижити, а й доволі швидко відновитися та не втратити можливість грати на флейті, на що, як мені видається, ніхто, крім мене, вже й не сподівався… Тому пропозицію відкривати прекрасний фестиваль «Luchesk Organum», виконуючи насамперед духовну музику, я сприйняв із великим ентузіазмом.

Яке ваше життєве і творче кредо?

У творчості для мене головне – постійно працювати i вдосконалюватися, так, ніби кожний день – це останній. А в житті важливо ніколи не брати участь у різних фальшивих, хоч і привабливих для кар’єрного зростання кон’юктурних проєктах, ні перед ким не прогинатися заради перспективи власної вигоди, не погоджуватися на сумнівні пропозиції, спокушаючись дешевим марнославством, а завжди залишатися вірним своїм морально-етичним принципам і з чистою душею.

Життєві обставини кожен день ставлять нас перед вибором – йти на компроміс зі совістю, сподіваючись на гарне ставлення більшості, чи відстоювати свої переконання i погляди, незважаючи на потенційні ризики. Я обираю чесний шлях. Прекрасно розумію, що з такою життєвою позицією важко розраховувати на прихильність керівників і якісь від них заохочення, але, як казав король Пруссії Фрідріх Великий, який ще й був видатним флейтистом: «Титули – окраса дурнiв, а великим людям достатньо свого імені».